Відомий художник презентував живописні роботи у Львівському Палаці мистецтв

Навіть «барви» афіші мотивують її відвідати. У ній — вибух кольору й оригінального стилю. Що, власне, й приваблювало сюди багато відвідувачів. А на відкриття виставки прийшли десятки поціновувачів творчості Ігоря Гавришкевича: колеги-митці, представники влади, громадські діячі, викладачі з різних кафедр Львівської академії мистецтв, де Ігор Гавришкевич викладає на кафедрі академічного живопису з 2005 року. Завітало чимало студентства. Журналіст «Високого Замку» мала чудову нагоду поспілкуватися з художником і розпитати про те, чим керувався він, творячи такі чудові полотна.

Свою персональну виставку творів живопису Ігор Гавришкевич приурочив до Днів Тараса Шевченка на Львівщині. Крім того, цими днями митець відзначає свої уродини. На суд поціновувачів мистецтва пан Ігор представив 68 робіт нових робіт, із яких за останні два місяці створено 19 полотен. «Я старався представити найсвіжіші роботи, щоб найостанніші думки, ідеї, емоції були присутні тут, у цьому залі», — зазначає митець.

Цей етап його творчості починається у 2000-х роках і великою мірою пов'язаний із Шевченкіаною, переосмисленням творчості Кобзаря. Подорожуючи шляхами Тараса Шевченка, він дістався аж до Казахстану, у Новопетровське укріплення, де поет проходив муштру. Згодом йому полегшили муштру, залучили до експедицій і він жив окремо в землянці. Був Ігор Гавришкевич і в цій землянці, і в тому укріпленні, де зараз залишилися одні руїни. Побував у будинку коменданта. До речі, це єдина споруда, що збереглася досі з усіх тодішніх споруд. Зараз тут діє музей. «Перебуваючи в тих місцях, ми з друзями старалися поєднати переживання поета, описані у його „Щоденнику“, зі сьогоденням, — захоплено розповідає Ігор Гавришкевич. — Для прикладу, Шевченко пише про мечеть — як вона його вражала, коли він туди заходив. Ми теж бачили цю мечеть і читали спогади Шевченка. Або ж він згадує храм в Астрахані і описує, який там іконостас. І ми знайшли цей храм і цей іконостас». Ці емоції не могли не вплинути на творчість митця. Відтак в одному зі своїх творів він зобразив Шевченка перед іконостасом. А загалом під тими враженнями, під впливом Шевченківського духу, художник створив цілу серію полотен.

Також Ігор Гавришкевич їздив у Карпати, ходив по скелях Довбуша, забирався наверх. Ці враження, карпатські вітри надихали також. Не копіювання пейзажу, а передача емоцій відносно того, що ти бачиш у тих просторах карпатських гір, які пов’язані також із перебуванням чи то Івана Франка, чи то інших наших історичних персонажів, літературних діячів, зображені у полотнах. Бо ті мандрівки Україною, ті події, які відбувалися в Україні, викликали у митця ті чи інші естетичні відчуття.

Наприклад, картина «Фрески Холодного Яру» — абстрактна річ, пов’язана з нашою історією. Художник створив певну кольорову та зображальну асоціацію, яка викликає певні емоції. «На виставці є картини, на яких відтворені емоції, які були під час Помаранчевої революції. З’явилися абстрактні речі. Є присвяти Революції Гідності. Свої емоції, які асоціюються зі силуетом ніби якогось ангела, квітів, представив у натюрморті. Я не копіював речей, які були там, а викладав ті емоції, які переповнювали мене на той час», — розповідає Ігор Гавришкевич.

Цікавими на виставці є пейзажі, пов’язані з архітектурою нашого міста. Але вони також не є копією натури, у них теж передані асоціації, які вони викликають в автора. Це «Львівська осінь», «Львівське осіннє небо».
Привабила картина «Осяяна думкою», на якій зображене жіноче обличчя, освітлене згори. Користуюся нагодою і запитую автора — про що це полотно? «Це емоції людини, яка має навесні якісь особливі передчуття, не такі, як на загал щоденно. Вона думає якось інакше, у неї виникають якісь нові побажання, нові ідеї чи ще щось, пов’язане з тим, що духовно піднімає людину. Мені хотілося щось таке зобразити, і ця робота — саме про це», — відповідає митець.

Головне на виставці — емоції, які, як переконаний художник, мають вести за собою: «Якщо людина є безбарвною у своїх вчинках, у всьому, за такою людиною мало хто піде. Якщо ідея безбарвна, то за тією ідеєю також ніхто не йде. Я прихильник барвистих ідей і, відповідно, асоціацію, яка з’являється з такою ідеєю, я й виплескую на полотно. У результаті з’явилася ціла серія. Є яскраві роботи, є й не дуже яскраві. Наприклад, картина «Вечірні тіні».

Своїми враженнями поділився голова Львівської обласної організації Національної спілки художників України Олег Микита, я. У нього є замки, історія. І є — не політика, а такі філософські речі на політичні теми. Це чотири моменти, якими він керується у своєму житті, і які постійно поповнює. Він удосконалює працю у цих напрямах і його палітра дуже виразна. Я його переконую: «Ігорю, не відступай, йди тим самим шляхом, бо ти є тим справжнім народним художником», — зазначає Олег Микита.

Познайомитися з роботами художника у Львівському палаці мистецтв можна до 24 березня. Після цього львівська виставка поїде у Канів, у музей «Чернеча гора», де на квітень запланована персональна виставка Ігоря Гавришкевича.