«Свого „Діда Михайла“ не продам ні за які гроші»: у Львові триває виставка відомого художника «Малярство»

Виставку «Малярство» заслужений діяч мистецтв Михайло Безпальків приурочив до свого ювілею. У те, що художникові виповнилося 80 років, можна повірити хіба що у тому випадку, якщо заглянути у його паспорт. Бо насправді пан Михайло виглядає не більше, ніж на 62 — життєрадісний, сповнений сил, з почуттям гумору і невичерпною жагою до творчості.

«Виставка — ретроспективна, — сказав журналістові „ВЗ“ Михайло Безпальків. — Там є багато і ранніх робіт, і полотен, написаних років 20−30 тому, і, звісно, тих, які намалював за останніх два-три роки».

Художник подав на виставку понад 100 картин, але довірився молодим хлопцям, які займаються оформленням. За словами пана Михайла, «хлопці краще знають від мене, що відібрати». Тому у музеї залишили понад 70 полотен майстра.

Одне з чільних місць на виставці займає робота, яку митець не продасть ніколи — картина «Дід Михайло». Художник зі своїми студентами у 70-х роках кілька років поспіль їздив у Карпати збирати етнографічний матеріал. Студенти жили у наметах, розбитих неподалік городу діда Михайла, який прожив 110 років. Щороку дід чекав на приїзд студентів і художника Безпальківа.

«Коли я його малював, дідові на той час було 99 років, — каже художник. — Попри те, що не був грамотним, багато цікавого нам розповідав. Дід казав, що був в Італії і бачив самого Гарібальді. І він це так переконливо розповідав, що студенти йому вірили. Насправді Гарібальді помер задовго до народження діда Михайла».

Про кожну свою картину автор розповідає з таким захопленням, наче про виплекану дитину. Бо у кожен твір вкладено душу. І філософський зміст. На полотнах — наче уся історія України. Він — великий її патріот і вірний син. Іноді у творах переважають сірі кольори, бо «не завжди за сонцем з’являється кольорова райдуга». Але є й багато життєдайних та світлих робіт, сповнених любові до людини та природи. Для Михайла Безпальківа лише людина є мірою всіх речей та всіх прогресів.