У Луцьку відбулася Всеукраїнська проща чернецтва УГКЦ
На прощу з’їхалися учасники з різних куточків України, навіть з прифронтового Краматорська, — загалом кількасот монахів та монахинь, священослужителів та вірян.
Луцьк став п’ятим містом, у якому пройшла така проща, після Львова, Дрогобича, Києва та Чернівців. Її гаслом обрали слова блаженного священномученика Омеляна Ковча: «Мій Володар — Христос, і я буду Йому вірний». Головною подією стала архієрейська божественна літургія у храмі монастиря св. Василія Великого. У ній спільно взяли участь шестеро єпископів. Очолив богослужіння владика Йосафат Говера, екзарх Луцький.
Після літургії монахи та парафіяни урочистою хресною ходою прийшли до Музею волинської ікони, аби вшанувати одну з найбільших християнських реліквій — Холмську Чудотворну ікону Божої Матері. Дорогою хода зупинилася біля пам’ятника «Борцям за волю України», де стоголосо зазвучала молитва за Україну «Боже великий, єдиний».
Доля образу Хомської Богородиці непроста. За переказами, ікона писана з лику Матінки Божої. Науковці ж стверджують, що вона датована ХІ століттям і є реліквією, що залишилася нам у спадок від Київської Русі. Як вважалося, безслідно образ зник у роки Другої світової війни. Перед тим перебував у кафедральному соборі міста Холм (Польща), і святиню хотів вивезти в еміграцію владика Огієнко. Та не встиг. Однак ешелон з церковним начинням бомбардували з повітря. Все загорілося… Про те, що образ вдалося зберегти і таємно вивезти в Україну отцю Гавриїлу Коробчуку (моєму прадідусю), знали одиниці. З волі його дочки, а моєї бабусі Надії Горлицької, таємницю було розкрито 1996-го. Згодом вона заповіла передати реліквію у музей Волинської ікони, де були створені усі умови для належного збереження та реставрації такої святині.
