«Відкритий чек» у Львові: Замовляли їжі на півтори тисячі гривень, а платили лише 50

Колосальні збитки, облаяні офіціанти та шоковані власники закладів громадського харчування… З таким невтішним результатом у Львові закінчилася акція «Відкритий чек». Суть ідеї — гості ресторанів, кафе, піцерій робили замовлення, але платили стільки, скільки вважали за потрібне. Виняток — під акцію не потрапляли алкогольні напої. За задумом організатора акції, таким чином у місті Лева мали би налагодити довіру між закладом та клієнтом. А ще перевірити, як містяни та туристи оцінюють їхній сервіс, смак страв, подачу. Експеримент не вдався. Через колосальні збитки частина ресторанів ще в обід припинили участь в акції. Лише веганські кафе задоволені акцією, їхні клієнти платили більше, ніж у рахунках та давали щедрі чайові. У відвідувачів кафе та учасників акції свої висновки щодо «Відкритого чеку». Вони не очікували, що до переліку позицій, які не беруть участь у акції, включать, крім алкоголю, ще й резервування столиків та бенкети. Плюс кожен заклад сам визначатиме додаткові умови та обмеження…

Під «Відкритим чеком» «підписалися» три десятки закладів громадського харчування міста. Та в останній день три заклади передумали. Журналісти «ВЗ» теж вирішили взяти участь в акції «Відкритий чек». Для цього обрали французький ресторан у центрі Львова — Tante Sophie cafe escargot. Знаючи, що заклад спеціалізується переважно на попередньому бронюванні столиків, вирішила зарезервувати місце для себе та своєї колеги Юлії Ліщенко.

Приходжу у французький ресторан, запитую офіціанта про заброньований столик. Нас провели до нього. Поки вибираємо в меню страви, на столі звернула увагу на флаєр з умовами акції. Читаємо, що гості наперед заброньованих столів змушені будуть платити повну вартість чеку… Такого «сюрпризу» не очікували, про це ніхто не попереджав. Уточнила в офіціанта цю умову та запитала про інші обмеження. Про додаткові умови офіціант промовчав, а ось інформацію про заброньовані столики підтвердив. Тоді ми вирішили пересісти за інший вільний столик. Це не сподобалося офіціанту та адміністратору французького ресторану. За кілька хвилин до нашого столика підійшов власник ресторану Андрій Дзюбан, який запитав: «В чому конфлікт? Що трапилося?».

«Ніякого конфлікту немає», — відповідаємо.

«З самого ранку наші гості замовляють у нас їжі на тисячу-півтори, а платять по рахунку від сили 50 гривень», — поскаржився Андрій Дзюбан, в інтонації якого відчувалася образа на гостей.

«Але ми ще нічого не замовляли, лише наразі переглядаємо меню», — відповіла я власнику ресторану.

«Але ж ви пересіли на інший столик», — відрізав Андрій Дзюбан.

Сказала йому, що як клієнти маємо на це право.

Вирішили почастуватися з колегою салатом Цезар зі смаженими жаб’ячими ніжками, тістечками, чаєм та кавою з кедровими горіхами. Після того, як зробили замовлення, офіціант озвучив додаткову умову: «Сьогодні акція не діє на напої бару, тобто каву, чай, сік». Також ненав’язливо попередив, якщо за їжу заплатимо більше, то кошти підуть на благодійність.

Поки чекаємо на замовлення, вирішили поцікавитися у двох дівчат-студенток, які сиділи поруч, що вони замовляли і скільки за це заплатили. Дівчата пригостилися чаєм з фірмовими тістечками, їхній чек сягнув 145 гривень. Заплатили… 28 гривень. На моє питання, чому саме таку суму, відповіли: «На більше сервіс цього ресторану не заслуговує. Офіціанти не усміхнені, атмосфера напружена, тістечка не дуже…».

І ось нам принесли страви та напої. Салат виглядав апетитно, але відчутно пересолений… Офіціант двічі запитав, чи все смакує. Коли ласували десертами з кавою, моя колега звернула увагу, що в напої немає кедрових горішків (ми замовили зимову каву з кедровими горіхами). Викликаємо офіціанта. Молодий хлопець розгублено пояснив, що вони там є, але перемелені на муку.

«Але ж смаку кедрових горішків у каві зовсім не відчувається, — зауважила Юлія. — Може, ви їх туди і не поклали?»

На наш погляд, смак страв у цьому ресторані можна оцінити на «тверду четвірку». Беремо рахунок. За напої заплатила повну вартість — 180 гривень. Чек за страви кухні — 625 гривень. Оскільки не все засмакувало і персонал зіпсував атмосферу, я заплатила 40 гривень (хоча напередодні акції планувала заплатити 50% від суми в чеку, плюс дати офіціанту щедрі чайові). На прощання отримали від персоналу «кислі обличчя»…

Йдемо у «Хінкальню», що у проїзді Крива липа, аби перевірити, які там умови. Замовляємо порцію хінкалі та чай. Офіціантка сказала, що напої в них входять в акцію, не треба платити повну вартість. На наше питання, чи справді можемо заплатити, скільки не шкода, дівчина відповіла: «Ну що значить, скільки хочете? Соціальна акція не полягає в тому, аби наїстися задурно. Ви платити так, якби на нашому місці працювали ви самі. Треба цінувати чужу працю».

Поки чекаємо на замовлення, запитую хлопців за сусіднім столиком про їхні враження від акції. Кажуть, вони студенти і вирішили скористатися халявою. «Якби не ця акція, то сьогодні як і зазвичай обідали тістечком у тісті і чаєм, придбаними в кіоску біля універу. А тут вперше в житті спробуємо на смак грузинські хінкалі», — відповів студент Віктор.

Вирішила зробити добрий жест: віддала хлопцям чай, а хінкалі ми взяли з собою.

Офіціантка озвучила умову: «Якщо берете з собою, то платите повну вартість чеку».

«Та без проблем», — відповіла персоналу на прощання.

Коментар для «ВЗ»

Марк ЗАРХІН, ресторатор, організатор акції «Відкритий чек»

Вперше в Україні проводимо акцію «Відкритий чек» і ні в кого не запозичали ідею. Не знайшли інформації, де ще у світі щось подібне проводили. Не можна сказати, що незадоволені результатами. Більшість закладів харчування навпаки задоволені не тому, що щось заробили, а тому, що з’ясували для себе багато важливих речей. Висновок — більшість аудиторії, яка відвідує ресторани нам довіряє і ми їм теж довіряємо. Просто частина відвідувачів прочитали в Інтернеті, що акція — не довіра, а для того, щоб отримати халяву. От люди і прийшли на халяву.

Стелла ЯБЛОНСЬКА, ресторатор

Результати акції «Відкритий чек» були неочікуваними. Принаймні для рестораторів. Кілька висновків з прикладами. Однозначно, наші львів’яни сприйняли акцію довіри, як акцію безкоштовного харчування в ресторані. Слова «Довіра», «Соціальний проект» вони слухали від працівників ресторану, але не чули. Наприклад, добре одягнута жінка поїла на 500 гривень, спокійно залишила 5 гривень і пішла, сказавши: «Хочете, викликайте поліцію! Більше грошей не дам».

Перше місце отримав наш гість, який сам з"їв аж шість страв. Людоньки, це 1850 грамів їжі, плюс три фреші. Їв наполегливо, без радості, явно поставивши собі за ціль наїсти якнайбільше і не оплатити чек. Що можу сказати: «Чувак, ти кращий! На здоров"я! Значить тобі це дуже було потрібно!».

Гості, які знали про акцію не оплачували повний чек, платили близько 20% від вартості. Що найгірше, на мій погляд, людям це приносило задоволення. Дехто навіть знущався з офіціантів, відчуваючи себе переможцем і володарем життя.