У музеї Олекси Новаківського говорили про митця і про гідне вшанування його ювілею

У неділю у Художньо-меморіальному музею Олекси Новаківського відбулася незвична екскурсія за участі онуки митця Ольги Новаківської, яка ділилась спогадами з дитинства та світлинами із родинного архіву.

Перебуваючи в цьому унікальному будинку, серед графічних та малярських полотен Олекси Новаківського, присутні говорили про те, щоб цій унікальній споруді знову повернули те призначення, яке їй вимріяв Митрополит Андрей. Щоб унікальні твори експонувались не лише у двох кімнатах, щоб була можливість проводити сучасні виставки, майстер-класи, оживити його стіни мистецьким духом. Та, на жаль, половину будинку уже приватизували мешканці. Напередодні 150-річного ювілею маестро варто було б спорудити камерний пам’ятник Олексі Новаківському, до прикладу, у парку імені Івана Франка.

Олекса Новаківський — живописець, графік, педагог приїхав у 1913 році до Львова на запрошення митрополита Андрея Шептицького. Митрополит визначив для художника спеціальну місію: оживити та збагатити мистецьке життя Львова. Для цього 1911 року викупив будинок, і згодом, у 1913-му, поселив у нього митця з родиною. Так приміщення стало оселею та творчою майстернею Олекси Новаківського.

У 1923−1935 роках тут діяв перший на західноукраїнських землях художній навчальний заклад — мистецька школа Новаківського. Її завданням було формування мистців, здатних на ґрунті української духовної культури й художніх традицій творити національне мистецтво світового рівня. Крім практичних занять з рисунка та малярства, що їх вів сам Олекса Новаківський, а допомагав йому в цьому Осип Курилас, студенти слухали лекції з низки додаткових дисциплін: історії культури, анатомії, архітектури, світового мистецтва. А найважливіше, що мистецька школа була культурним осередком, де збирались музиканти, митці, поети, творчі особистості, інтелігенція…