Маловідомі озера України: шовковиста фосфорна вода білого озера на Рівненщині вабить «диких» туристів

Про це повідомляє ТСН.

Дорогою можна зазирнути на озеро Біле, що на Рівненщині, воно саме набирає популярності серед курортників. Але дорога до нього важка, особливо останні 20 кілометрів. Єдиний на озері оздоровчий комплекс — державний, він належить Рівненській атомній станції. Документи на поселення там заповнюють довго, замість ресепшена працює реєстратура, а для оплати відчиняють окреме дерев’яне віконечко каси. Оформлення триває дві години.

За 480 гривень дають три ліжкомісця у дерев’яному будиночку біля озера, також у розпорядженні відпочивальників є одна розетка, три табуретки, невеличка шафа та екзотичні спальні місця — старезну подушку, з якої сиплеться куряче пір’я, та простирадло з незрозумілими плямами. Санвузли є лише в кількох із 58 будиночків, тому душова спільна. Єдина їдальня годує відпочивальників комплексним триразовим харчуванням за 181 гривні з людини на день. Але поїсти за гроші не так просто — спершу потрібно придбати талончики у реєстратурі, але, заселяючись ще вдень, купити талони на вечерю виявилося чомусь неможливо.

З розваг на території є просторий спортивний майданчик, можна взяти у прокат човен чи катамаран, коштує це 15 гривень за годину. Ще є більярдна, де, приміром, дорослим пропонують кальян на горілці, та дискотека, де, здебільшого, діти.

Поряд є кемпінг — там беруть оплату 50 грн за намет. Територія там безмежна і прибрана від сміття, радують прекрасний хвойний ліс, невеличкі затишні береги. «Диких» відпочивальників достатньо, але, при бажанні, можна усамітнитись. Вода Білого озера не біла, а прозора, і просто неперевершена. На дотик вона просто шовковиста — такою її робить вміст фосфору. Саме ця вода і приваблює відпочивальників, адже шкіра після купання стає наче зволожена кремом. Їсти доводиться готувати на багатті.

В’ячеслав Ткачук, заступник директора комплексу, в якому може оздоровитися 8 тисяч людей за сезон, розповідає про досягнення — пілотну версію бронювання будиночків через інтернет. Але попри розкішну природу, сама база відпочинку наче загубилася в часі — про те, що надворі не середина 1970-х, нагадує хіба що WiFi неподалік реєстратури. Меню їдальні також немов із доби СРСР: на сніданок манна каша, сир і масло, обід із курки з макаронами та чаю, а на вечерю ікра кабачкова, котлета рибна, картопляне пюре, чай та булочка.

Керівник чесно визнає, що зараз заклад намагається наздогнати показники сервісу хоча б початку ХХІ століття — і перші кроки для цього вже зроблені, зокрема з'явилися номери більш комфортабельні, але вони дорожчі. Покинути будиночок потрібно не, як зазвичай у готелях до 12:00, а о 8:00 ранку. Тож за спільною згодою переміг «дикий» варіант відпочинку в наметі.