Сьогодні минає 75 років повстання у Варшавському ґетто

19 квітня у Варшаві згадали про полеглих під час відчайдушного повстання у єврейському ґетто. Місто переповнене жовтими нарцисами жонкіль — символом нескореності і жагучого бажання жити. А ще у столиці Польщі на прохання місцевої єврейської асоціації вперше цього дня ревіли сирени тривоги.

Біля пам’ятника Героям ґетто у Мурануві відбулася урочиста жалобна церемонія за участі представників влади. Крім того, активісти організували через Facebook низку інших поминальних заходів під гаслом «Незалежне вшанування ювілею повстання у Варшавському ґетто». «Ми зберемося, бо пам’ятаємо. Ми пам’ятаємо, що тут відбулося. Ми пам’ятаємо тих, хто боровся. Ми пам’ятаємо тих, хто загинув. Ми пам’ятаємо тих, хто пам’ятав про це: Марека Едельмана, Яцека Куроня, Лехослава Гойдзіка, Мирослава Савицкого, Ноемі Корсан, Зофію Куратовска, Анку Ковальску…», — заявляють ініціатори акції.

Повстання в варшавському ґетто спровокувало рішення нацистської адміністрації Варшави про остаточну ліквідацію ґетто. Задум фашистів передбачав примусове виселення 70 тисяч євреїв, які станом на квітень 1943 року населяли ґетто, обнесене триметровим муром, і переміщення їх у табори смерті. Приречені чудово знали про свої перспективи: упродовж червня — серпня 1942 року з ґетто вже депортували 310 тисяч осіб.

Єврейська збройна Організація та Єврейське військове Об’єднання зібрали 600 бійців під проводом коменданта Мордехая Анєлевіча, які місяць відбивали атаки понад 5,5 тисяч нацистів генерала Юрґена фон Строопа.

16 травня він доповів у Берлін: «Єврейська дільниця у Варшаві перестала існувати». Перед тим, 8 травня керівники повстання, не бажаючи потрапити до ворога, убили себе у бункері на вулиці Міля.

Відтак з ґетто депортували до концтаборів 56 065 євреїв, убивши на місці 7 тисяч, фактично знищили територію вчорашніх запеклих боїв, висадили у повітря Велику Синагогу.

Звіт Строопа, призначений спеціально для Генріха Гіммлера, відтак став частиною звинувачень на Нюрнберзькому процесі та трибуналах над нацистськими злочинцями у Варшаві. Строопа повісили 6 березня 1952 року.