«Не просто сиплю пісок на стіл, а роблю багато репетицій перед виступом, як музиканти»

Українська художниця піщаної анімації Дарія Тим (Дарія Тимоніна) уже кілька років живе і працює у Німеччині. Львів'янка, яка після закінчення художнього коледжу імені Івана Труша працювала у сфері дизайну одягу, інтер'єру, ілюстрації дитячих книжок та створення ігрової графіки, 2014-го почала розвивати напрям піщаної анімації, створювати авторські шоу та відео, які поєднують розповідь, музику та живопис. Дарія Тим першою створила «Морозне шоу», у якому вона ілюструє свої авторські казки та історії. До прикладу, мисткиня створила піщану анімацію для музичного відеокліпу співачки Navka для пісні «Заграй ми, цигане старий».

Про творчість, піщану анімацію та життя у Німеччині Дарія Тим розповіла журналістці «ВЗ».

— У ті прогнози, що почнеться велика війна, я не вірила. Тому за два тижні до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну поїхала у подорож, — каже художниця. — Війна мене застала у Німеччині, у місті Кайзерслаутерн. Там я і залишилася. Пропонувала своїй мамі перебратися тимчасово до мене, але вона відмовилася. Згодом я її все ж таки вмовила і поїхала за нею.

— Ви ще у Львові почали створювати піщану анімацію…

— В Україні у мене були колективні виставки, а перша персональна виставка відбулася у 2013 році у Сімферополі. Називалася «Казка для усіх». Це була серія художніх робіт, на яких зображені діти в етнічних костюмах. Я страшенно люблю Крим, наш український Крим, у який ми з друзями їздили щороку. Лазили по скелях, бо я ще й займаюся скелелазінням. «Казку для усіх» я дорогою до рідного Львова ще завозила у Тернопіль і Бережани. Саме у 2013-му я вперше у Львові, у Шевченківському гаю, показувала коротенькі піщані шоу.

— Вас не вчили в училищі цьому виду мистецтва?

— Ні, звісно. Але через те, що я дуже люблю експериментувати, мені цікаві різні види творчості, і коли я побачила таку техніку, вона мене настільки зацікавила, що вже тоді розуміла: я буду створювати картини піском на склі. Цьому я вчилася сама.

— І згодом стали переможницею різноманітних піщаних шоу?

— Приблизно у 2014-му взяла участь у фестивалі пісочної анімації, який відбувався у Дніпрі. На той час пісочна анімація була більш розвинутою саме у Дніпрі та Харкові, ніж у Львові. Я виступала з анімацією «Слава і мир в Україні!» і завоювала перше місце. Це мене надихнуло, я почала більше працювати у цьому напрямі і створила картини «Піщані фантазії у Львові». Саме таку назву отримала моя нова виставкарепродукцій піщаних картин, яку у 2022-му я експонувала у Львові у невеличких галереях.

— Коли вирішили залишитися тимчасово у Німеччині, довелося купувати новий стіл, підсвітку, пісок?

— Ой, тоді у мене нічого не було. Але під час подорожей я намалювала багато етюдів — у Парижі, інших містечках Франції та Німеччини. Коли я забирала маму до Німеччини, стіл запакувала і відіслала поштою. Проблема була з піском — не могла знайти такий, як мені треба.

— Перед тим, як сипати на скло пісок, щоб вийшла картина, малюєте ескіз? Як створюється така композиція?

— Запорука успіху — правильно намальований ескіз. Хоча пісок може «підказати» щось і своє, але те, що хочу створити піском, спочатку втілюю олівцем на папері. Щоправда, було кілька таких проєктів, коли у мене було таке натхнення, що відразу малювала піском, бо ідеї продумувалися на ходу.

— Це під час виступу?

— Та ні. До виступу я готуюся багато разів. Проводжу репетиції - відпрацьовую ідею, продумую, як краще намалювати графічні зображення, тоді все це відшліфовується, до цього долучається музика. Одне слово, роблю такі репетиції перед виступом, як музиканти.

— А якщо під час виступу трапляється якийсь казус?

— Не завжди все гладко відбувається. Щоб не було непередбачуваних «проколів», треба більше репетирувати. Пригадую, одного разу малювала на камерній сцені, а навколо зібралося багато дітей. Вони мене так тісно обступили, що важко було працювати. Діти штовхали одне одного і хитали столом. Для мене цей виступ був дуже стресовим. Але я впоралася. Ще, пригадую, був неприємний момент під час великого концерту у Києві - стався глюк у камері, і камера перестала показувати зображення. Це було також стресово. Але я опанувала себе, перезавантажила камеру і потрапила у потрібне місце і вписалася у таймінг.

— Чи подобається німцям ваша анімація?

— Ті виступи, які у мене були у Німеччині, були благочинними. Бачила, що німці були задоволені. А ще я у Кайзерслаутерні організовувала виставку, для якої взяла роботи з «Піщаних фантазій у Львові», додала етюди з подорожей і назвала виставку «Мої фантазії - моя реальність». Торік брала участь у телевізійному шоу у Хорватії - «Хорватський суперталант» з моїм новим живописним шоу. Усі судді мені позитивно відповіли.

— Під час виступів розповідаєте про Україну?

— Звісно. От я виступала з новою анімацієюпро русалку поблизу Франкфурта на фестивалі української культури. Мій виступ повністю був присвячений Україні.