«Я ніколи з тобою не зробив би так, як ти — зі мною…»
Урок бездушним: покинуті тварини апелюють до нашого сумління
На наших вулицях, за містом, у лісах-полях ми часто бачимо бездомних — хворих, переляканих, голодних, у реп’яхах тварин. Багато з них не заблудилися — їх вигнали, викинули з дому, позбулися як непотрібної речі їхні ж горе-господарі. Залишили напризволяще. Півбіди, якщо їх підбере якась добра душа (знаю багато таких прикладів). Але у багатьох випадках ці небоги стають жертвами нашої черствості, безвідповідальності. Послухайте уявний монолог зрадженого собаки — текст розмістив сайт INature. Можливо, у тих, хто збирається вчинити нову зраду щодо братів наших менших, щось людське таки пробудиться…
«Я був там, де ти мене залишив на цілі два дні. Сплю прямо на узбіччі дороги. Я боявся шуму машин, але не рухався.
Минулої ночі одна з тих машин зупинилася, і вона вийшла. Попросила мене пообідати, але я відмовився. Вона запросила мене піти спати до неї додому, але я також відмовив. Намагався пояснити їй, що чекаю на тебе, але вона не слухала. Дістала повідок і сказала, що я не можу більше залишатися там, на узбіччі. Я кусав її кілька разів, пісяв на себе, бурчав і плакав! Вона не розуміла, що розділяє мене від тебе! Вона взяла мене проти моєї волі, і ми поїхали! Мені було так сумно, бо я думав, що ти будеш хвилюватися.
Ми опинилися в її будинку. Я продовжував кричати, сподіваючись, що ти мене почуєш, але ти так і не прийшов. Мене нудило через переживання за тобою. Я продовжував казати їй, що маю повернутися, тому що ти подумаєш, що я тебе покинув, коли побачиш, що мене там немає! Я, той, який любить тебе всім серцем і душею, не перестаю плакати відтоді, як ми розлучилися кілька днів тому. Я хочу, щоб ти знав: я ніколи з тобою не зробив би так, як ти — зі мною…
Я не знаю, де ти зараз, і чому зупинив машину й залишив мене там. Чи можеш ти тепер мене знайти?
Сьогодні я їв. Я також спав на дуже м’якому ліжку. Ще й хвостиком трохи помахав. Вона була дуже милою зі мною. Сказала, що я можу залишитися у неї назавжди. Вона називає мене Міло — але ж у мене вже є ім'я! Коли ти мене забереш, ти зможеш їй це сказати. Ти побачиш, як вона буде здивована, коли поясниш їй, що я на узбіччі - то була велика помилка.
Тому що ти повернешся по мене, правда?".
P. S. Домашні тварини не одноразові речі, які ми викидаємо, коли вони стають непотрібними. Це відданість на все життя. Вони — сім'я! Щиро дякую всім, хто всиновив та рятує їх до останнього люблячого подиху. Завдяки вам цей світ стає кращим.
