Сільський староста опікується ще й бузьком
Роботи у Володимира Козака, старости села Плебанівки, що входить до Теребовлянської громади, чимало. За своїми клопотами керівник самоврядного підрозділу не забуває про ще один обов’язок — нагодувати домашнього лелеку
Три роки тому молодий бузьок, що жив у гнізді неподалік, пробував вчитися літати. Махнув крилами, зробив крок за «поріг» своєї оселі - але польоту не вийшло: птах упав на землю і покалічив крило. Пораненого підібрав плебанівський війт. Звернувся до ветлікарів, щоб «підремонтували» лелеку. Але вони, оглянувши бузька, винесли невтішний присуд: літати він більше не буде. Тож пан Володимир став опікуном цього небоги.
Щодня у раціоні Бузька (таку кличку сім'я Козаків дала новоселу) є розморожена риба, м’ясні відходи. Лелека вчиться і сам харчуватися: гуляючи по вигону, збирає жучків, ящірок. Іноді своїм дзьобом може вполювати мишку.
Бузько невідступно ходить за своїм господарем. У того особливо тепле ставлення до цих крилатих символів України. Неподалік на стовпі живе чималенька сім'я лелек — пан Володимир спостерігає за нею з вікна своєї мансарди. А коли спуститься з горища, біля хати його гостинців дочікується приручений Бузьок. Як тільки угледить відерце із мойвою, радісно біжить йому назустріч.
