«В'язання — це моя йога»
Київська майстриня Катерина Мазур розповіла, що з моди не виходять шапки з дорогих натуральних матеріалів. Китайська синтетика — табу!
Про майстриню рукоділля Катерину Мазур дізналася від колежанки, коли на каві хвалила її обновки — в’язану шапку з хутряним помпоном та рукавиці. Вразила тонка робота майстрині. Виявляється, Катерина зв’язала ці речі за три дні і відправила поштою. Принцип її роботи — у жодному разі не використовувати дешевих синтетичних ниток та матеріалів. В’яже із ниток з вовни мериноса та кашеміру.
34-річна киянка Катерина Мазур — успішна бізнес-вумен. Має на Кіпрі власний будинок на березі моря, отож заробляє на оренді. Вчиться на юриста, виховує шестирічного сина Нікіту.
В’язанням почала захоплюватися сім років тому, коли пішла у декретну відпустку. Так, каже, було веселіше переживати найщасливіший період, коли під серцем носила синочка. «Переглянула в Інтернеті чимало відео, щоб опанувати це ремесло. Пішла в магазин пряжі, попросила продавців навчити зв’язати светр. Вони не мали на це часу, але вмовила дати майстер-клас. Свій перший светр зв’язала у магазині. Потім зв’язала для малюка красивий кашеміровий плед, — розповіла „ВЗ“ Катерина Мазур. — Для песика — пуфик. Зрозуміла, що це моє і варто продовжувати справу».
«Коли в’яжу, час швидко летить, — продовжує розмову Катерина. — Я імпульсивна людина, займаюся спортом, завжди кудись поспішаю. Але коли сідаю і беру до рук спиці, заспокоююся. Вмикаю музику, одягаю навушники і в’яжу. Повірте, в цей момент до мене не приходить жодна погана думка. В’язання — це моя йога. Можу зв’язати будь-що з будь-якої картинки. Шапку в’яжу за сім годин, рукавиці — за п’ять годин, светр — за тиждень. Я вже як в’язальна машина (сміється. — Авт.)».
Катерина Мазур любить займатися справою будь-де: у машині, коли стоїть у «пробці», у майстра тату, у СПА-салоні, вдома, на пляжі… Спершу, коли в’язала в громадських місцях, ніяковіла — викликала осудливі погляди людей. Мовляв, як така красива самодостатня жінка тримає в руках спиці… «Згодом зрозуміла, що не варто звертати на це уваги. Ношу зі собою речі для рукоділля всюди, навіть у літаку (навчилася їх правильно перевозити)».
На перших етапах Катерина в’язала речі для друзів, родичів. «Коли приходив хтось у гості і сподобався мій кашеміровий светр, по очах бачила, що треба його віддати подрузі, — розповідає майстриня. — Чимало речей подарувала. Тепер маю в Інстаграмі сторінку, де показую в’язані вироби і продаю їх. Шапки продаю по 1100 гривень (для друзів, які просять зв’язати швидко). Боляче, коли бачу в магазині дитячу шапку за 700−800 гривень, яка на половину складається із синтетичного акрилу. Не розумію, навіщо в’язати дітям шапки з акрилу, коли є хороша добротна мериносова вовна? Шапка з мериноса і антибактеріальна, і зігріває, у ній комфортно. Сама перевіряю нитки, з яких в’яжу будь-який виріб. Бо натуральна шапка прослужить кілька років».
— Які шапки зараз у моді?
— Я закохалася у в’язані шапки різного дизайну з помпонами. Вони не вийдуть з моди. Бачила у продажу різнокольорові хутряні помпони, тож маю чимало ідей, як створити креативні шапки.
— Серед ваших захоплень — спорт, зокрема бокс…
— Із задоволенням відвідую тренування в залі, групові заняття, які схожі на удари боксу — кардіонавантаження. Працюю над усіма групами м’язів. Коли в’яжу — заспокоююся, а в залі — випускаю пару.
Фото з приватного архіву Катерини Мазур