Про конфуз в Оперному та скандали у маршрутках…

Усе розпочалось з того, що у Базелі перед 20-тисячною юрбою молодіжному Світу сповістили новину: в 2018 році «зустріч Тезе» відбудеться в Україні. Досі «здибанки» такого калібру на теренах пострадянських країн не було. Тож в українців з’явився черговий слушний привід засвідчити іноземцям свою свідому європейськість і справжню гостинність.

Але, схоже, цей іспит скласти не вдалося…

Дата проведення події збіглась з травневими святами (27 квітня — 1 травня). Містом-господарем обрали Львів, а локацією для першої спільної молитви, з якої все розпочалось, облуплений велотрек СКА.

Організатори очікували на прибуття 4−5 тисяч гостей з 25 країн. Насправді до Львова на «Тезе» завітало трохи більше двох тисяч «пілігримів» (учасників).

Це зовсім небагато, порівняно навіть із маленькою африканською Руандою, де «паломництво віри» зібрало 8,5 тисячі люду (площа країни на 5 квадратних кілометрів більша за площу Львівської області).

Виявилось, самим українцям краще заплатити кілька сотень «євриків» і поїхати на зустріч Тезе у Швейцарію чи Іспанію, а не до Львова. Аналогічну, але європейську «здибанку» у Базелі відвідало 2,5 тис. наших земляків. Зустріччю в Україні хизувались, проте не дуже її «рекламували». Один священнослужитель навіть припустив, що в організаторів кепсько з бюджетом. Хоч на таку подію молодики їдуть не заради комфорту, а для знайомств і вражень. А вражень пілігримам точно не бракувало…

На жаль, Львів виявився не зовсім готовим навіть до такої невеликої кількості «тезешників». На офіційній церемонії відкриття стався конфуз: працівники Оперного відмовились впускати «спізнюхів». Персонал мотивував своє рішення банальною нестачею місць для сидіння (у театрі справді лише одна тисяча місць). «Розрулити» ситуацію прийшов брат Бенуа, відповідальний за діяльність спільноти Тезе на теренах Східної Європи. Опісля молодь, мов у переповненому трамваї, стоячи споглядала довгоочікувану церемонію. Згодом ще й «трафило» апаратуру на СКА. А прожектор димів…

Про пригоди, які траплялися у громадському транспорті «відкритого для світу» міста, взагалі соромно розповідати. Водії грубо відмовлялись перевозити учасників дійства, яким міська влада посприяла квитками для безплатного проїзду.

Шофери, бувало, навіть рвали тимчасові проїзні й демонстративно викидали їх через вікно. Водій маршрутки № 26 обізвав «пілігримів» «свідками Єгови», вимагав від них грошей, а не «туалетного паперу». На зверхність водіїв часто скаржились і туристи з України. Пані Олена, учасниця з Києва, розповіла, що шофери були просто не поінформовані про 5-денний договір з владою.

Ті, хто їхав до Львова своїм авто, були шоковані чергами на кордоні. Відтак люди фізично не встигли зареєструватись у перший день через «простій» на пунктах пропуску.

Але геть не все було так зле. Самі львів’яни продемонстрували свою щиру гостинність. На заклик допомоги відгукнулось понад 250 волонтерів. У результаті місцевих жителів, готових прийняти гостей у власному домі, виявилось більше, аніж учасників. Подружжя Христини і Петра Строгушів завдяки Тезе у Львові заприятелювали з Монікою — дочкою власників нігерійських рисових плантацій, та Грацією — уродженкою невеличкого селища у країні Конго.

Вони з радістю прийняли гостей з далеких країв у свою домівку, пригощали їх традиційними українськими стравами.

Відтепер місто Лева отримало черговий статус тимчасового паломницького центру Європи, де сам мер приймає паломників у своїй скромній обителі.