Не у капусті знайшли – у ліжку зачали...

Вихідний, неділя. У вас нарешті з’явилася можливість сісти і почитати газету. Ви вмостилися зручно у кріслі, п’єте без поспіху чай, аж раптом ваш спокій перериває чотирирічна донечка чи п’ятирічний синочок. Дивлячись довірливо в очі, запитує: “Звідки я з’явився?” або “Що таке секс?”. Не треба з переляку лити на себе окріп, роздратовано відмахуватися від дитини, присоромлювати її чи сварити. Відповіді на кшталт “Тебе знайшли у капусті” і “Секс — слово погане, щоб я його від тебе більше не чув”, не сприятимуть встановленню довіри між вами та нащадком. Будьте певні: більше про це дитина вас не питатиме. Необхідні знання отримає на вулиці або з Інтернету.

«Коли кажу батькам, що саме вони повинні розповісти дитині “про це”, стають у глуху оборону, - каже президент Школи удосконалення науки любові, сексолог, психотерапевт Світлана Пашкевич (на фото). - “Нам батьки нічого не пояснювали. Про все дізналися самі і тоді, коли треба”, - чую у відповідь. Дивилися телепередачі по ламповому телевізору і багато хто з нас починав із чорно-білого зображення. Наші діти користуються смартфонами і планшетами мало не з підгузок. Порівняйте, скільки ми отримували інформації за день, а скільки отримують вони. Чи бачили свого часу таку кількість оголених тіл? Рано чи пізно дитина може натрапити на порно, і тоді незручне запитання прозвучить дещо по-іншому: “А чому тьотя так кричала? Їй боляче?”. Подумайте, як будете викручуватись. Крім того, є ризик, що дитина неправильно зрозуміє, як повинні будуватися стосунки з протилежною статтю або, що гірше, отримає психологічну травму”.

— Але якщо людина жила в епоху, коли “сексу не було”, їй важко буде переступити через свої комплекси і відверто поговорити з дитиною (чи, тим більше, онуком) про дорослі утіхи.

— Якщо у всіх секс був, а у неї чомусь не було, то їй треба негайно зайнятися своїм статевим вихованням. Хоча би заглянути в атлас анатомії людини. Бо коли запитую на своїх семінарах у жінок, скільки у них є дірочок у промежині, далеко не всі називають правильне число. Вони не знають, що у них де розміщено, але хочуть отримати оргазм. Не треба відмахуватися, мовляв, і без оргазмів дітей вдалося “зробити”! Не думайте, що обмежитесь “відчіпним” - “ми з твоєю мамою зустрілись, закохалися, побралися - і народився ти”. Бо дитина обов’язково вимагатиме пояснення, як саме вона прийшла на цей світ.

— Дитині у віці 4-5 років складно буде пояснити, як відбувається процес запліднення. Сперматозоїд злився з яйцеклітиною, утворилася зигота, яка дала початок новому організмові... Що вона із цього набору слів зрозуміє? А не зрозуміє — шукатиме більш доступного пояснення.

— Можна сказати так: “Татів сперматозоїд (така особлива маленька непосидюча клітинка), по вуха закоханий у маму, знайшов мамину яйцеклітинку, яка душі не чула у татові. “Зернинка” впала на благодатний ґрунт — проросло нове життя. Це був ти!”.

Навіть якщо шлюб дав тріщину або вагітність була незапланованою і ви так і не побралися, не говоріть дитині, що любові не було. Те, що вам не вдалося збудувати стосунки, - проблема двох дорослих. Дитина тут ні до чого. Дитина — плід вашого кохання. Коли ви її зачинали, любили одне одного. Все інше не має значення.

- А якщо дитина запитає, звідки ж узялися сперматозоїд і яйцеклітина? Не з повітря ж...

— Розкажіть правду. Що у жінок є такі геніталії, а у чоловіків — такі. І підходять вони один до одного як ключик до замочка (усміхається).

Те, що ви будете говорити, не повинно викликати у вас сорому, ніяковості, бо дитина відразу це “зчитає”. Тіло — чесніше за розум. Ніколи не збреше. А як те, що є правдивим, може бути брудним, огидним, гріховним?

— Дитина може поцікавитись, які ж це у чоловіків і жінок геніталії.

— І добре! Відразу можна все унаоч­нити. Чоловік може взяти сина зі собою у душ. Жінка — переодягнутися перед донькою. Якщо у сім’ї не прийнято соромитись оголеного тіла, то можна ходити перед дітьми у чому мати народила. Якщо ж відчуваєте сором (хоча б найменший), прикривайте наготу.

Мама повинна пояснити доньці (а батько - синові), що коли дитина підросте, її геніталії матимуть такий же вигляд як у них.

Син може попросити дозволу торкнутися батькового пеніса. Скажіть: “Синочку, зазвичай чоловіки один одного не мацають, але якщо тобі цікаво, то можеш торкнутися”.

— У деяких читачів зараз волосся встане дибки...

— Ні, можу запевнити — ваш син не виросте геєм і психологічної травми не отримає (усміхається).

Старшим діткам (дошкільного, шкільного віку) можна порадити заглянути в атлас анатомії людини. Показово: коли на своїх семінарах прошу підняти руку тих, хто має вдома такий атлас, зазвичай це - одна-дві людини.

Сприймаємо цей світ за посередництва нашого тіла. Складається воно з мільярдів клітин - старі вмирають, нові народжуються. За секунду у нашому організмі відбувається колосальна кількість різноманітних процесів. При тому ми абсолютно нічого не хочемо знати про наше тіло!

— Знаю, що ви не радите повчати нащадків, що колись вони знайдуть свою “половинку”, народять з нею дітей...

— Кожна людина — унікальна. Ніяких доповнень у вигляді “половинок”, “четвертинок” і 1/8 не потребує. Якщо будете на цьому наголошувати, у дитини з’явиться комплекс. Почуватиметься неповноцінною. Все життя шукатиме “частинку” себе і навряд чи знайде.

— Ви — за те, щоб у школі дітям давали уроки зі статевого виховання?

— У жодному разі! Радила би батькам писати відмови, якщо їхнім дітям пропонуватимуть такі факультативи. Такі знання дитина повинна винести зі сім’ї.