Чи проживе село без книжок?

Якщо у селі менше як півтисячі жителів, то такому селу, за встановленими нормами, бібліотека — зайва розкіш. Відтак за роки незалежності мережа сільських бібліотек скоротилась на 3 350 закладів. А є ще такі «знавці» бібліотечної справи з міста, які запевняють, що у селах читають мало, відтак бібліотекарі роблять приписки: заповнюють формуляри неіснуючими книжковими «оборудками», наганяючи собі показники та штучно збільшуючи відвідуваність. Засіло мені це звинувачення у голові. Може, й трапляється, що хтось «малює» показники у формулярах, однак більшість бібліотекарів, з якими я зустрічалась в останні місяці у селах, викликають лише повагу та бажання допомогти.

Сталося ТАК, що протягом півроку ми з товаришкою Оксаною Прохорець побували в одинадцяти сільських бібліотеках. Розвозили книжки, в середньому — по півсотні у кожну. Постачальниками книжок були львівська книгарня Є — вона відгукнулась на заклик «100 книжок для сільської бібліотеки» і виставила у торговому залі ящик: бажаючі приносили зі своїх домашніх бібліотек книжки і залишали їх там. І спільнота взаємодопомоги «Оселя-Емаус» — вона теж ділилася книжками, які їй приносили львів’яни. А от забирати книжки і транспортувати їх у віддалені села не було кому. За весь час зголосилася лише одна читачка «Високого Замку» — вона з чоловіком завезла своєю машиною ящик книжок до бібліотеки села Біле.

Цього разу ми завезли книжки (на фото) до районної бібліотеки Старого Самбора (вони самі розподілять ті два ящики між найбільш потребуючими бібліотеками), і ще далі, ближче до кордону — по ящику — у села Боневичі і Тернаву.

На Боневичі вибір впав не випадково: у цьому віддаленому від райцентру селі у 1611-1617 роках діяла друкарня Гербуртів. Вона видавала історичні хроніки Яна Длугоша, Вікентія Кадлубека і «Аннали» Станіслава Оріховського... Пізнього вечора бібліотека була вже зачинена. Але люди підказали, де живе бібліотекар Зоряна Пацула. Зараз вона у декретній відпустці, замість неї працює Світлана Касприк, яка доїжджає з Добромиля. Пані Зоряна незабаром знову вийде на роботу. У бібліотеці вона працює вже десять років. Каже, є кілька читачів, які вже давно перечитали усе. І є діти, які щоразу спиняють її на вулиці запитанням, чи є нові книжки...

Село Тернава. У місцевій школі-дев’ятирічці того дня зранку відбувалась презентація книжки історика Івана Паламара «Отець Северіян Гнатюк, василіянин». Ця школа носить ім’я цієї непересічної людини, яку пам’ятають в усіх довколишніх селах. Бібліотекар Галина Олійник розповідає, що з підручниками у шкільній бібліотеці ситуація ще більш-менш прийнятна, а от сучасної літератури — обмаль. Переконуюсь у цьому у шкільній бібліотеці, вибір тут і справді бідний.

Старосамбірська районна бібліотека порівняно з багатьма сільськими виглядає солідною збіркою на два поверхи. Як на перший погляд. Але варто придивитись до стелажів, і починаєш розуміти, що багатьох сучасних письменників немає жодної книжки. Тому бібліограф Леся Фідик та бібліотекар Мар’яна Кравець з задоволенням приймають два ящики книжок.

Гортаю читацькі формуляри: є тут чимало активних читачів, дехто читає сім’ями, як-от сім’я пенсіонерки Романії Володимирівни Войтович. За рік в її формулярі записано 37 книжок. Вона надає перевагу сучасним авторам: Петро Сорока, Ярослава Бакалець та Ярослав Яріш, Роман Іваничук, Ніна Фіалко… Багато читає і син пані Романії — підприємець Володимир Войтович, у його формулярі переважає світова література, з останніх книжок — романи Стіга Ларссона... Степан Степанович Пальна, пенсіонер, надає перевагу книжкам про подорожі…

Часто буває у бібліотеці сім’я Курій: бабуся Любов В’ячеславівна, колишній ветлікар, і її внучки-студентки Юля і Люба. Любов В’ячеславівна каже мені, що до цієї бібліотеки ходить вже понад сорок років, у середньому — раз на два тижні, і бере не по одній книжці. Але фонди бібліотеки дуже слабо поповнюються. Часом, каже, чуєш про якусь новинку, а взяти її почитати нема де. Дуже бідний вибір сучасної української літератури, хотілося б і сучасну російську почитати, і європейську, але наразі про це можна лише мріяти.

Довідка «ВЗ»

Опитування бібліотекарів Львівщини свідчать, що книжкові фонди більшості сільських бібліотек за останні 20 років майже не оновлювалися — крім підручників (вони зазвичай становлять 90 відсотків фондів). Одна сільська бібліотека Львівщини за рік отримує в середньому 892 грн. на поповнення фондів, більшу частину з яких витрачає на передплату періодики… Дуже вчасно Форум видавців разом з Львівською обласною бібліотекою для дітей та за підтримки Фонду «Відродження» оголосили (з 1 жовтня) акцію «Українські книжки — сільським бібліотекам». Рух книжок від міста до села потребує підтримки.