Передплатити Підтримати

«Навчитися курити виявилося значно важче, аніж робити складні трюки у кадрі»

Ексклюзивне інтерв’ю з виконавицею головної ролі у фільмі «Спадок брехні» Анною Буткевич

Фото з альбому Анни Буткевич

Колишній співробітник таємної британської шпигунської організації МІ6 Мартін Бакстер (Скотт Едкінс) прагне жити звичайним життям і не згадувати свою колишню роботу. Але по допомогу до нього звертається українська журналістка Саша Степаненко. Вона хоче оприлюднити засекречену інформацію спецслужб. Над фільмом «Спадок брехні» працювали спільно Україна, Велика Британія, Польща, Нідерланди та США. Події бойовика розгортаються у Києві, тож більшість зйомок проходили саме тут. Режисером та автором сценарію трилера став Ед Бол із Нідерландів. За його словами, київська архітектура ідеально підходить для шпигунської історії. До того ж знімати в Україні було легко через високий рівень місцевих продакшн-компаній, які активно залучали до роботи. Знімалися у стрічці актори із різних країн. Фільм «Спадок брехні» став учасником Трускавецького міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат», який відбудеться 24−27 червня (медіапартнер фестивалю — газета «Високий Замок»), і боротиметься за головний приз фестивалю. Одну з головних ролей зіграла українська актриса, телеведуча Анна Буткевич, яка, попри шалену зайнятість у новому проєкті «Де гроші?», в ексклюзивному інтерв’ю журналістці «ВЗ» розповіла про зйомки, участь у нью-йоркському Тижні моди, дієту, спорт, власні проєкти та курйози на знімальному майданчику.

— Анно, у фільмі «Спадок брехні» ви зіграли головну роль. Чим для вас вона стала: здійсненням мрії чи самоут­вердженням?

— Кожна нова роль стає для мене втіленням мрії, бо щора­зу, проживаючи чиюсь історію, відкриваю для себе щось нове. І найцікавіше те, що у кожній но­вій героїні, яка, на перший по­гляд, начебто і зовсім не схожа на мене, знаходжу спільні з нею риси. На мою думку, акторська професія — це не самоствер­дження, а розуміння і співпере­живання.

— Який із знімальних днів був для вас найскладні­шим, і який найбільше запам’ятався?

— Найбільше запам’ятався перший знімальний день. Ми по­чали з фінальних сцен, знімали вночі на Рибальському мості. Зі­грати драматичну розв’язку пси­хологічного трилера, коли ти ще не прожив історію фільму і ба­чиш партнера вперше, не так просто. Але все у нас, на щастя, вийшло.

— Читала в одному інтерв’ю, що заради цієї картини вам довелося навчитися ку­рити?

— О, це правда. Моя Тетяна, за сценарієм, палить, а я — ні. І навчитися органічно курити ви­явилося значно важче, аніж ро­бити складні трюки. Не одну пач­ку цигарок я зіпсувала під час майстер-класу, після якого я за­своїла головне правило: кури­ти я буду лише в кіно. А у «Спад­ку брехні» сцену з сигаретою ми зняли з першого дубля — я так накурилася на репетиціях, що повторювати кілька дублів стра­шенно не хотіла, тому макси­мально сконцентрувалася.

— Яке враження на вас склав ваш партнер по зні­мальному майданчику Скотт Едкінс?

— Мені дуже подобають­ся стримані чоловіки, а Скотт — справжній британець: мало­мовний, доброзичливий, благо­родний. Він — чудовий партнер і професіонал. Під час зйомок він повністю сконцентрувався на ролі, не вередував і не вияв­ляв своєї зірковості. А за кадром — хлопець з харизмою, розда­вав автографи вихованцям ди­тячої спортивної школи, які не могли повірити, що їм потиснув руку сам Скотт Едкінс. Він бага­то розповідав про свою роди­ну — про свою маленьку донечку, якій не може ні в чому відмови­ти, і про те, як було б цікаво зі­грати маніяка-м'ясника зі соки­рою, адже він з родини торговців м’яса у кількох поколіннях. За­галом йому дуже сподобалося в Україні, Скотт захоплювався Ки­євом і пообіцяв сюди повернути­ся, щоб зняти своє кіно. І це він ще всієї України не бачив!

— Ви — випускниця юридич­ного факультету Дніпропе­тровського університету іме­ні Олеся Гончара. Чому стали актрисою?

— Мені здається, що я завжди мріяла займатися творчістю, — інтуїтивно відчувала, що це єди­на можливість постійно креа­тивно розвиватися. А головне залишатися людиною, а не без­душним роботом з чіпом замість душі. Окрім усього, це надзви­чайно допомагає в бізнесі — роз­ширює горизонти і вчить легше розуміти підлеглих і партнерів. Та, мабуть, найголовніше, що це унікальна можливість прожити не одне, а багато різних життів, відчути себе тим, ким лише мо­жеш мріяти, або, навпаки, ким би ніколи не хотів стати.

— Ви не лише актриса, а й телеведуча. Це і «Танці з зір­ками», і програма «Без гри­му», і ви — експерт у шоу «Поверніть мені красу». Де почуваєтеся як риба у воді — на телешоу чи на знімальному майданчику серіалів і повно­метражних картин?

— За гороскопом я — Риба. Тому завжди шукаю потрібну глибину для вільного плавання. І оскільки перевагу віддаю склад­ним завданням, тому постійно пробую щось нове і рідко повто­рююся. У проєктах «Поверніть мені красу» та «Супермодель по-українськи» я була life style коу­чем і професійним експертом. Тут мені не потрібні сценарис­ти і редактори, бо ж я насправді на цьому знаюся і живу за тими правилами, які озвучила. Знаю, як правильно треба харчуватися, які вправи будуть найефектив­ніші для вирішення тих чи інших завдань. Була впевнена, що ре­зультат потішить учасниць реа­літі. А на знімальному майданчи­ку кіно все по-іншому. Я граю не себе, тож повинна максималь­но зануритися у запропоновані обставини і дотримуватися сю­жету. Тут режисер — мій Бог. На­томість у моєму авторському шоу «Без гриму» я сама собі Бог, і кожним своїм новим інтерв’ю хочу відкрити для глядачів свого героя з іншого, досі їм не відомо­го, боку. А мої герої, своєю чер­гою, діляться зі мною своїм уні­кальним досвідом і знаннями. Це надзвичайно цікаво. Британ­ський мільярдер, автор бестсе­лера «Легіонер» Саймон Мюр­рей, до прикладу, розповів, як він розсмішив вождя племені, і це врятувало йому життя. Бо того, хто може розсмішити, ніколи не з’їдять. Так виходить, що кожен новий проєкт, як нова роль, — це моя нова історія. Так відбуваєть­ся, мабуть, через те, що я — екс­периментатор і постійно хочу ви­пробовувати щось нове.

— 2019 року ви дебютували на подіумі Тижня моди у Нью-Йорку. Які враження залиши­лися?

— Це був ще один експери­мент у моєму житті, і коли моло­ді дизайнери модного дому за­пропонували мені взяти участь у показі їхньої нової колекції у Тижні моди, я погодилася і при­летіла на показ у Нью-Йорк. Лише на перший погляд здаєть­ся, що пройти подіумом — про­сто і легко. Насправді, це також мистецтво, і «вчилася ходити» не один день. А передати гляда­чам дефіле настрій колекції — це взагалі акторська майстерність! Крім того, дивитися покази з глядацького залу і з подіуму — це, як кажуть в Одесі, дві вели­кі різниці. Отож для мене це був незабутній і дуже корисний екс­перимент.

— Чи дотримуєтеся дієти?

— Я противник виснажливих дієт і вважаю їх неефективни­ми. Не можна себе постійно об­межувати — це псує не лише на­стрій, а й здоров’я. Мої правила правильного харчування дуже прості і дієві — ніякого цукру, глютену і лактози, п’ятиразове харчування з перекусами і вода з лимоном. Я навіть розробила своє авторське меню Menu for new you окремо для жінок і чо­ловіків, дотримуючись якого не­можливо поправитися. Повірте: навіть улюблену піцу, варени­ки чи бургери можна приготува­ти так, щоб не завдати шкоди ні здоров’ю, ні фігурі. У цьому вже переконалися гості мого шоу «Без гриму» Джон Малкович і Стів Болдуїн, Андрій Шевченко і Леннокс Льюїс, Андрій Данилко, Сергій Танчинець та інші.

— Як багато часу приділяє­те спорту?

— Не уявляю свого життя без спорту, тому що фізичні наван­таження забезпечують фор­му, тримають у тонусі. Це чу­дова розрядка і антистресова терапія. Кожна жінка просто зобов’язана бути привабли­вою, а актриса — тим більше. І спорт — один із найважливіших інструментів у досягненні омрі­яних форм. Я займаюся щодня — це може бути тренування у залі або заняття танцями, пробіжка чи майстер-клас зі східних єди­ноборств. Головне, щоб це було щодня. Завжди можна знайти час навіть у найщільнішому гра­фіку. А якщо нема часу на про­біжку, раджу перейтися пішки вгору сходами, а не їхати ліф­том на ділову зустріч.

— А яка ваша улюблена страва?

— Люблю дегустувати нові страви, і в яку країну я не приї­хала б, насамперед йду до рес­торану національної кухні. Тому улюблених страв у мене бага­то — серед них стейки, салати, морські делікатеси. А ще я обо­жнюю оселедець і різноманітні соління.

— Ви любите готувати?

— Зізнаюся: готую рідко. Ма­буть, насамперед через те, що на приготування складних страв мені бракує часу. А з простих мої фаворити — білковий омлет і салат з руколою, козячим сиром і насінням соняшника.

— Які цікаві випадки з вами траплялися під час зйомок?

— Будь-які зйомки запам’ятовуються атмосферою і сміш­ними курйозами. До прикладу, коли я готувалася до «Євроба­чення», вивчала прапори усіх країн-учасниць і профайли кож­ного виконавця. А на червоній доріжці так хвилювалася, що сплутала і засипала запитання­ми не ту учасницю. На моє щас­тя, дівчина погано знала англій­ську і лише красиво усміхалася мені у відповідь. А коли на зйом­ку одного з випусків «Поверніть мені красу» для того, щоб одна з учасниць зрозуміла, скільки у ній зайвої ваги і перестала вжи­вати шкідливу їжу, я принесла літрову банку свинячого жиру. Вона була під таким враженням, що два дні взагалі не їла. В одній зі сцен «Спадку брехні» моя Те­тяна допитує героя Скотта Ед­кінса, і мені треба було, замаху­ючись молотком, не потрапити по пальцях, а вдарити поруч. Ми знімали дубль за дублем, а я по­стійно боялася зачепити Скот­та. Врешті-решт, Скотт зробив озвіріле обличчя і сказав: «За­плющ очі, сконцентруйся і вдар лише раз, але дуже сильно, як по ворогу людства». І я вдарила так, що зламався молоток.

— Знаю, у вас зараз знову «жнива» на знімальному май­данчику…

— Так, знімаюся у новому фільмі DZIDZІO. Це авантюр­ма комедія-квест «Де гроші?». І граю роль красивої і зухвалої Рити, яка разом з двома героями у виконанні Михайла Хоми та Сергія Либи мріє отримати скарби багатої вдови, роль якої зіграла легенда української сце­ни Ада Роговцева. Перекона­на, ця комедія потішить гляда­чів крутими поворотами сюжету та інтригами. Та й приводів для сміху буде достатньо. Я ніколи раніше не брала участі у квес­тах, але тепер я б, мабуть, зачи­нила кількох знайомих у квест-кімнаті — нехай би поборолися за виживання…