Передплатити Підтримати

«Деякі наші працівники кажуть, що не хочуть премій. Хочуть лише день відпустки»

17 працівників міськвідділу лабораторного центру МОЗ України захворіли на COVID-19. Завідувачка, Галина Михальчук, померла у реанімації інфекційної лікарні…

Роман Павлів. Фото з відкритих джерел

Львівщина продовжує тримати лідерство в Україні за кількістю нововиявлених ковідних хворих. В обласній клінічній інфекційній лікарні реанімація заповнена важкими хворими з пневмоніями, інфекціоністи скаржаться на те, що вірус мутував і стає непередбачуваним. Щодня помирають люди… Тим часом не існує жорстких покарань за порушення карантину, люди гуляють без масок, не дотримуючись соціальної дистанції і наражаючи себе й інших на небезпеку. Після візиту глави МОЗ Максима Степанова до Львова поширилася чутка, що звільняють з посади директора Львівського обласного лабораторного центру МОЗ України Романа Павліва, який багато років очолював обласну санепідемстанцію і має неабиякий досвід праці. Пан Роман погодився на відверту розмову з кореспондентом «ВЗ».

— Романе Михайловичу, коли в Україні почали реформувати санепідемслужбу?

— Із 2013 року, а 2016-го її повністю ліквідували як структуру. Із червня 2016 року запрацював лабораторний центр, який є структурою, що містить усі лабораторії колишньої санепідемстанції. Тут працює невелика група спеціалістів, які відстежують ситуацію щодо техногенних станів, захворюваності на гепатит, малярію, якості води. Моніторили також епідеміологічний стан у лікувальних закладах, оскільки під час реформи низка наших функцій перейшла на первинну ланку — до сімейних лікарів. Саме вони повинні працювати з епідхворими, провадити епідрозслідування перших випадків, а з нас зробили тих, хто дає статистику і рекомендації.

Реформуючи галузь, забрали від санепідслужби багато функцій, які, однак, не прижилися на первинній ланці. Сімейні лікарі телефоном надають інформацію. Що вже казати про з'ясовування шляхів інфікування, контактних… Люди до нас телефонують і питають, що робити. Кажу, щоб наполягали, аби сімейний лікар скерував на ІФА-обстеження, якщо знаєте, що були у контакті з хворим на ковід.

Щойно почали говорити про карантин, я наполягав, щоб його негайно запроваджували. Але чекали на рішення уряду, бо місцеві органи не можуть самі вводити карантин. У Львові, якщо ретроспективно проаналізувати ситуацію, люди хворіли від жовтня. Коли досліджували важких хворих на грип, які обстежувалися у нашій лабораторії, то розуміли, що це не грип. Тобто цей вірус вже крутився серед людей. Тепер, коли роблять ІФА-діагностику, бачимо наявність імуноглобулінів G, тобто є антитіла — реакція організму на перенесену недугу. Люди згадують, що у жовтні чи грудні важко хворіли, це, ймовірно, був коронавірус. Зараз мають імунітет до ковіду.

— Тобто ІФА-тестування допомагає?

— В області його проводять дуже мало. Є наказ МОЗ України про те, які групи мають обстежуватися на ІФА. Не повинні до нас іти на ПЛР усі люди, які були у контакті з ковідним хворим. Написано так: якщо ПЛР можна зробити за день, тоді можуть обстежуватися у нас усі контактні. Тобто якщо було би 200 чи 300 людей на день, яких треба обстежити, тоді би робили обстеження усім. Контактним у тому числі. Але ми не маємо можливості обстежити усіх. Тож усіх контактних потрібно обстежувати на ІФА, а не скеровувати у лабораторний центр на ПЛР, адже 2/3 мають від’ємні результати ПЛР. Якби пішли на ІФА-обстеження, розвантажили б лабораторний центр. Було би більше виявлених позитивних ПЛР-обстежень, але це були б об’єктивні цифри, а не розмита ситуація.

— У цьому випадку ІФА треба робити на імуноглобуліни G?

— Ні. Імуноглобуліни G — за бажання людини, щоб з’ясувати, чи є антитіла після перенесеної хвороби. У цьому випадку на імуноглобуліни М, якщо аналіз вдасться здати на 12-й день хвороби. Лікар має визначити, чи минуло від контакту 12 днів, тоді можна провести ІФА на імуноглобуліни М. Якщо робити аналіз швидше, нічого не виявлять. У перші чотири дні проводять обстеження на ІФА на імуноглобуліни А. Після 12 днів — М. І потім лише на імуноглобуліни G. ПЛР теж не проводять наступного дня після контакту з хворим. Його проводять на 7-й день. А лікарі до нас присилають усіх, не зважаючи на жодні рекомендації МОЗ щодо того, як потрібно правильно тестувати коронавірус.

— Епідемія на Львівщині наростає чи ми вже досягли піку?

— Піку немає. Ситуація із захворюваністю висока, але стабільна. Але якщо карантинних заходів не посилять, ріст триватиме ще довго. Світова практика доводить, що лише радикальні заходи приводять до припинення епідемії.

— Що потрібно робити у нашому регіоні, щоб призупинити ріст захворюваності на ковід?

— Насамперед забезпечити контроль за виконанням усіх карантинних заходів. Усе написано, розписано, рекомендовано, але цього ніхто не виконує.

— Треба штрафувати?

— Більш ефективного способу немає. Штрафувати і долучити ЗМІ, аби показувати людям, що може бути за недотримання карантину. Я запропонував організувати бригади і проводити рейди: заїхати у кілька продовольчих магазинів разом із журналістами. Подивитися, чи дотримуються там протикоронавірусних заходів. Якщо ні, виписати штрафи, покарати власника. Так само варто провести перевірки у лікарнях: зайти насамперед у туалети і подивитися, чи є дезінфектанти й мило на умивальнику. А як цього досягати, якщо медики скаржаться, що їм видають по одному-два халати, не мають масок, щитків, захисних халатів… До головного лікаря бояться звернутися, дзвонять до нас. Ми кажемо, що кожен господарюючий суб’єкт має сам забезпечити працівників засобами індивідуального захисту. Якщо інфекційна лікарня дотримується усіх правил, використовуючи деззасоби, засоби особистого захисту, і люди навчені захищатися, то там немає хворих серед медперсоналу. Пульмонологічний центр спочатку «спалахнув», бо до них йшли усі пневмонії. Потім зрозуміли, що це ковідні пневмонії, почали жорстко дотримуватися правил особистого захисту, і тепер там усе спокійно. Це свідчить про одне: якщо лікар захиститься сам, то й не заразить нікого.

— А яка зарплата у ваших працівників?

— Враховуючи те, що зараз мають півтори ставки за навантаження, у межах 10 тисяч на місяць. А фактичний їхній оклад — близько 5 тисяч гривень. Від березня не мають вихідних, свят, не бачать сімей. Є шестеро людей, які обробляють статистичні дані. Сидять до опівночі над цифрами… Два тижні тому нам дали обіцяні 300%. Цю доплату отримала лабораторія, а всі решту причетні, які працюють до 12-ї ночі, не отримали додаткових грошей. Вишукуємо можливості, щоб людей матеріально стимулювати. Дехто каже, що не хоче премій. Хоче лише день відпустки.

— Скільки людей працюють у лабораторії, яка робить ПЛР-обстеження?

— 22 людини. Але зараз працює менше, бо у людей почали з'являтися алергії до реактивів, з якими працюють. Дехто пішов на лікарняний. Не кожен витримає таке навантаження…

— Скільки усього працівників у лабораторному центрі?

— Є підрозділи у районах області. Разом понад 800 людей. Туди ж входять водії, прибиральниці, сторожі, не лише лікарі. Фактичних фахівців мало. Усі, хто може знайти роботу в іншому місці, втікають від нас. Залишаються пенсіонери, які мають пенсію і додатково зарплату. Таким чином заробляють близько семи тисяч гривень і тримаються за цю роботу. Лаборанти, вірусологи, працівники відділу особливо небезпечних інфекцій ідуть у приватні лабораторії, де їм платять зарплату у три чи чотири рази більшу. Була тенденція — відкривали у лікарнях ставки епідеміолога, то наші лікарі відразу переходили туди працювати. Зараз захворів увесь міський епіддезвідділ лабораторного центру. 17 людей. З них четверо у лікарні. Виїжджали працювати у костюмах, використовували засоби індивідуального захисту обов’язково. Завжди виконували свою роботу у протичумних костюмах, не тільки за цієї епідемії. Тож заразились не на роботі, а у побуті. Працюючи в одному відділі, позаражали одне одного. Завідувачка Галина Михальчук померла у реанімації. У неї була двобічна пневмонія. ПЛР підтвердив ковід.

— Після візиту міністра охорони здоров’я Максима Степанова до Львова поширилася чутка про те, що вас звільняють з посади…

— Якщо моє звільнення врятує область від ковіду, то сам піду. Але у цій ситуації потрібно залучати усіх фахівців, щоб урятувати і втримати ситуацію. Міністр походив по лікарнях, зібрав нараду, а чому не зайшов до нашого лабораторного центру?!

— Що можна зробити у цій ситуації, що склалася у нас? Реформа у медицині й санепідемслужбі триває. Тим часом епідемія у розпалі…

— Те, що відбувається, потрібно пережити. Причому з тими кадрами, які маємо, а не експериментувати. Дати людям у лабораторному центрі більшу зарплату, щоб звідси не йшли. Якщо хочуть зробити нову структуру, але залишать зарплату на рівні 5 тисяч гривень, люди втечуть. В університетах потрібно відкривати факультети, які би навчали фахівців, як було завжди. У них була інтернатура, вони приходили до нас, вчилися і ставали фахівцями-епідеміологами, санітарними лікарями. Попри коронавірус є паводкова ситуація. Треба буде проводити дезінфекцію криниць. Немає людей, хто би це робив. У районах позалишалися по одному-два епідеміологи.