Передплатити Підтримати

«Причина „історичної“ атаки Путіна на Польщу — внутрішні проблеми Росії»

«Рішення Анджея Дуди не їхати до Єрусалима було слушним», — упевнений віцемаршалок польського Сейму Ришард Терлецький

Ришард Терлецький. Фото forum-ekonomiczne.pl

Останніми роками польсько-росій­ські відносини були прохолодними, але рівними. І раптом ми побачили «історичну» атаку Кремля. «Російська влада розпочала кампанію відбілю­вання Пакту про ненапад, підписа­ного 1939 року СРСР і нацистською Німеччиною, і подальшого вторгнен­ня Червоної армії у Польщу, — кон­статувала британська The Guardian. — Москва стверджує, що Польща теж відповідальна за початок ІІ Світо­вої війни». Путін навіть спробував покласти на Польщу співвідповідаль­ність за Голокост… Чому ж Москва вирішила атакувати Варшаву саме зараз? Про це «на полях» XIII Фору­му «Європа — Україна» у польському Жешуві я запитав Ришарда Терлець­кого, віцемаршалка Сейму Польщі.

— Головна причина — внутрішні про­блеми Росії, — вважає пан Терлецький. — Тобто йдеться не так про відносини Росії з Польщею, як про збереження по­зицій Путіна і його владної команди у тій ситуації, що зараз склалася в РФ. Там змінився уряд і тривають розмови про внесення змін до конституції. Сигнал, який одержали росіяни, мовляв, став­лення до поляків, наших одвічних воро­гів, буде жорстким, виявився для Крем­ля корисним.

— Напевно, «історичну» атаку Крем­ля спричинило також рішення Євро­парламенту, який визнав спільну від­повідальність Гітлера й Сталіна за розв'язання І І Світової війни…

— Справді, радянська версія історії є для теперішньої російської влади важли­вим інструментом. За цією версією, війна розпочалася 1941 року, і перемогла в ній героїчна Червона армія, яка визволи­ла пів Європи. Одна брехня за другою, а за нею інша… Усе це радянські пропа­гандисти десятиліттями втовкмачували громадянам колишнього СРСР. А зараз втовкмачують усе це громадянам Росії.

— Один із наслідків «історичної» атаки Путіна на Польщу — рішення польсько­го президента Анджея Дуди не їхати до Єрусалима на Світовий форум Голокос­ту. Чи було це рішенням слушним?

— Гадаю, так. Оскільки організато­ри Світового форуму Голокосту виступу Дуди не передбачили, то в Ізраїлі він не зміг би відреагувати на ймовірні чергові нападки, пов’язані з історією, з боку Путі­на, який на Форумі виступав. Як ми поба­чили, таких атак Путіна безпосередньо на Форумі не було, але перед тим важко було передбачити, як саме він учинить. В урочистостях, які відбулися у Польщі, у колишньому нацистському концтабо­рі «Аушвіц-Біркенау», взяли участь по­над 60 міжнародних делегацій. Приїхали, зокрема, усі глави держав Центральної і Східної Європи. Такі масштабні заходи у Польщі підтвердили, що рішення Дуди не їхати до Єрусалима було правильним. Треба було продемонструвати, що росій­ську версію історії ми не поділяємо. Три­маємося натомість західної, яка відпові­дає історичній правді.

— Як далі розвиватимуться відно­сини Польщі й Росії?

— Не думаю, що найближчим часом у польсько-російських відносинах щось зміниться на краще. Росія не готова до якоїсь політичної переорієнтації, а Поль­ща стоятиме на своєму. За такої ситуації важливо, аби нашу позицію розумів За­хід. На жаль, із цим щораз гірше. І Росія може розраховувати на щораз більшу за­цікавленість Заходу тим, аби зробити з Польщею і Україною «порядок». Аби й на­далі купувати у Росії газ, не враховуючи наших інтересів.

— Чи може у цьому зв’язку мати негативний вплив критика на адре­су Польщі, що лунає в ЄС? Зокрема у Парламентській асамблеї Ради Євро­пи?

— ЄС перебуває у драматичній ситу­ації. Переживає найважчу кризу з того часу, як почала створюватися європей­ська спільнота. Маю на увазі вихід із Єв­росоюзу Великої Британії. Економіка Сполученого Королівства — це 19 най­менших економік держав-членів ЄС. Тоб­то з Євросоюзу вийшла гігантська сила… З боку деяких політиків ЄС бачимо зараз розмаїті й розпачливі спроби відсторо­нитися від відповідальності за кризу, яку переживає нині Євросоюз. Одним із на­слідків цих спроб є демонстрація прин­циповості щодо Польщі. Реакція полі­тичних посередностей, які, на жаль, не розуміють ані європейської, ані росій­ської політики. Мусимо з цим бороти­ся… До речі, у недавньому голосуванні у ПАРЄ щодо Польщі (йшлося про понов­лення моніторингу Польщі через її судо­ву реформу. — А. Є.) взяли участь і троє членів української делегації. Один із них, від «Європейської Солідарності», про­голосував за Польщу, а двоє інших (від «ОПЗЖ» і «Батьківщини». — А. Є.) — проти Польщі. Разом із більшістю депутатів від Росії і шановною польською опозицією.

— На заходах у «Аушвіці-Бірке­нау» був і президент України. Під час його візиту до Польщі Дуда запропо­нував спільно вшанувати героїзм во­їнів Пілсудського і Петлюри, які 1920 року пліч-о-пліч боролися проти на­ступу більшовиків на Київ і Варшаву. Як вважаєте, Володимир Зеленський пристане на цю пропозицію? Адже може наразитися на гостру реакцію Кремля. Після того, як Зеленський у Варшаві заявив, що Польща першою відчула наслідки «злочинної змови тоталітарних режимів», Гітлера й Ста­ліна, у Москві сказали, що наш пре­зидент «занурився в ідеї українського націоналізму»…

— Це буде для Києва важливий тест. Адже питання стоїть так: чи Україна справді зацікавлена тими сторінками своєї історії, які наближають її до Євро­пи? Адже 1920 року польське й україн­ське військо разом захищали Європу! Це та сторінка історії України, якою вона може перед Європою хвалитися. Зви­чайно, спільне вшанування подвигу вої­нів Петлюри й Пілсудського, які сто років тому разом боронили Київ і Варшаву від більшовицької Росії, стало би для Крем­ля гучним ляпасом… Побачимо. Осо­бисто я в цій ситуації оптиміст: вірю в те, що спільне відзначення Польщею і Україною подій, які засвідчили наше збройне братерство, є можливим.