Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Є величезний тиск Росії, щоб мовний закон було скасовано…»

Про особливості цього документа, його завдання і спекуляції довкола нього — у розмові з одним із його авторів і захисників, народним депутатом Миколою Княжицьким

Одне з незаперечних до­сягнень Верховної Ради восьмого скликання, котра завершує свої повноважен­ня, — ухвалений Закон «Про забезпечення функціонування української мови як дер­жавної» (набув чинності 16 липня). Про те, яке значення матиме він для утвердження суверенної України, роз­мовляємо з одним із творців цього документа — головою парламентського Комітету з питань культури і духовності Миколою Княжицьким. На не­дільних виборах пана Миколу на одному з львівських окру­гів знову обрали народним депутатам, тож з наступного політичного сезону йому у сесійній залі серед іншого доведеться захищати цей за­кон. Спроби торпедувати його точно будуть.

Так емоційно у Верховній Раді реагували на ухвалення мовного закону. За трибуною – один з його авторів Микола Княжицький.
Так емоційно у Верховній Раді реагували на ухвалення мовного закону. За трибуною – один з його авторів Микола Княжицький.

— Пане Миколо, чому важ­ливість цього закону для су­веренної України?

— Цей закон є однією з форм захисту нашої державності, на­шої ідентичності. І цим усе ска­зано.

У Конституції записано, що українська мова є державною. Там же зазначено, що забезпе­чення її функціонування регу­люється законом. Тобто сама Конституція вимагала його ухвалення. Тож мають бути ме­ханізми, які їх втілювали би. Ста­рий мовний закон, ухвалений ще у часи СРСР, був досить де­кларативним, і його значною мі­рою не виконували.

— Подекуди лунають побоювання, що цей закон дискримінуватиме ту частину населення України, яка роз­мовляє іншою мовою…

— У нас немає «частини насе­лення України, яка розмовляє ін­шою мовою». У нас є значна час­тина русифікованих людей. Але більшість з них, відповідно до соціологічних досліджень, під­тримує те, щоб українська була державною мовою. 87% наших людей вважають українську сво­єю рідною. З них 17% є білінгвіч­ними, тобто вважають рідними і українську, і російську. Жодним чином їх цей закон не дискримі­нує.

Щодо інших національних меншин, то у законі (оскільки ми інтегруємося до Європейського співтовариства) прописано за­хист мов ЄС. Перед Кабміном стоїть завдання підготувати за­конопроєкт про захист мов нацменшин, його буде ухвалено окремо. Цей закон лише захи­щає українську мову і українців в Україні.

— Поза тим, цей закон ви­кликав алергію багато у кого не тільки в Україні, а й за кор­доном. Обурена його ухва­ленням угорська влада. Росія двічі скликала Раду безпе­ки ООН із цього питання. Що і чому так не подобається на­шим сусідам у Будапешті і країні-агресору?

— Україна є там, де говорять українці. Кремлівські зайди оку­пували на Донбасі ті території, де більшість людей розмовляла російською. Навіть у Волновасі, на лінії розмежування, більшість тамтешніх жителів розмовляє українською, хоча російська там є поширеною…

Польща говорить польською, Німеччина — німецькою, Угорщи­на — угорською. Україна повинна говорити українською. Путін не­одноразово казав, що немає та­кого народу, як українці. Що ми, мовляв, і росіяни — один народ. Мова є одним із головних іден­тифікаторів, який визначає нас як українців. Тож, очевидно, пра­ва україномовного населення України має бути захищено. Бо жодна інша держава не захищає ані україномовного населення, ані твори, створені українською культурою.

— Існують побоювання, що за нової української влади, представники якої зазвичай розмовляють російською, цей закон буде піддано реві­зії. Уже лунали такі пропози­ції…

— Такі спроби справді будуть. І зовсім не тому, що представ­ники нової влади не спілкують­ся українською. Той же лідер партії «Слуга народу» Дмитро Разумков прекрасно розмов­ляє українською, і вже зараз у телеефірах перейшов на неї, бо сподівається, що його обе­руть спікером Верховної Ради… Є величезний тиск Росії, щоб мовний закон було скасовано, або щоб його вихолостили. На це працюватиме п’ята колона у парламенті. Для того ми і захо­димо у Верховну Раду, щоб не допустити цього.

— Керівник Офісу прези­дента, ексльвів’янин Андрій Богдан, висловлювався за те, щоб на Донбасі дозволити регіональну російську мову. Чи не призведе це до того, що у цьому регіоні українську мову буде витіснено з ужит­ку?

— Вони хочуть це зробити. Але, відповідно до Хартії регіо­нальних мов, регіональною є та мова меншин, яка зникає, тому її треба захищати. Російська мова не зникає. Тому російська жодним чином не може вважа­тися регіональною мовою. Пан Богдан говорив про те, що тре­ба дозволити жителям Доне­цька і Луганська спілкуватися російською — але, шановні, наш закон не забороняє спілкува­тися російською! Так само, як не забороняє робити це жите­лям Львова, Тернополя чи Іва­но-Франківська. Однак, якщо ці люди хочуть обіймати держав­ні посади, то у публічному про­сторі вони зобов’язані викорис­товувати українську. Наш закон не розповсюджується на мову приватного спілкування і всього того, що не стосується держави.

— Читачі «Високого Зам­ку» звернули увагу на мож­ливу описку у ст. 9 Закону про українську мову. У пере­ліку тих посадових осіб, які зобов’язані володіти держав­ною мовою та застосовувати її під час виконання службо­вих обов’язків, чомусь немає народних депутатів. Як це зрозуміти?

— Це не відповідає дійснос­ті. У законі чітко сказано: засі­дання Верховної Ради проводять українською мовою. Засідан­ня парламенту можна проводи­ти й іншими мовами, якщо на них присутні представники інших держав, але має бути забезпече­но переклад.

У законі наведено перелік осіб, які повинні мати спеціальний сер­тифікат про володіння держав­ною мовою, — такий іспит пови­нні пройти перед тим, як обійняти державну посаду. Конституція не вимагає від депутатів володіння українською мовою. В Основно­му Законі чітко сказано, які ква­ліфікаційні норми ставляться пе­ред кандидатами у депутати. Якби у закон додали «мовну» ква­ліфікаційну норму, то вороги цьо­го закону скасували б його через Конституційний Суд. Нас штовха­ли на цей шлях, але не можемо цього зробити без змін до Кон­ституції. Утім, навіть якщо канди­дати у депутати не зобов’язані складати відповідні іспити з укра­їнської мови, послуговуватися нею вони повинні!

— Ще до набрання чинності згаданого закону Кабмін за­твердив деякі новації в укра­їнському правописі, які ви­кликали гарячі дискусії, а подекуди — і несприйняття. Чи не поквапилися в уряді із цими нововведеннями, коли у декого є труднощі навіть із засвоєнням теперішнього правопису?

— У змінах до правопису є лише два слова, які промовля­тимуть інакше, зокрема про­єкт. Решта випадків дозволяє дві форми вживання — норму, до якої ми звикли, і норму, яка була в українському правопи­сі до 30-х років минулого сто­ліття. Втім, закон передбачає, що правопис затверджувати­ме спеціальна комісія, яку має бути створено при Міносвіти.

Мовний закон, зокрема, постановляє, що…

●●Українською повинен вільно володіти кожен громадянин, особи, які хочуть отримати український паспорт. Дія закону не поширюється на приватне спілкування і здійснення релігійних обрядів;

●●Держава організовує курси української мови для дорос­лих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову тим громадянам України, які не мали такої змоги;

●●Спілкуватися українською зобов’язані усі високопоса­довці, депутати всіх рівнів, керівники силових структур, проку­рори, судді, адвокати, нотаріуси, керівники освітніх, наукових, медичних та інших закладів;

●●Українська повинна бути мовою документів у державних органах, робочою мовою засідань, зустрічей в усіх органах влади, у центральних, регіональних установах;

●●Державну мову мають використовувати у всіх сферах об­слуговування, при маркуванні товарів, послуг, у рекламі;

●●Українська мова обов’язкова для назв аеропортів, портів, станцій, зупинок, назв транспортних засобів.

●●Комп'ютерні програми повинні мати інтерфейс україн­ською. Усі вітчизняні сайти повинні мати українську версію і за замовчуванням відкриватися українською мовою.

●●Українська повинна використовуватися на телебаченні, в Інтернеті, у театральних виставах, у музеях, при дубляжі кіно­фільмів.

●●Періодичні видання в Україні можуть виходити у кількох мовних версіях, одна з них повинна бути українською. У пунк­тах розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет і журналів має бути не менше 50%;

●●Запровадять посаду Уповноваженого із захисту україн­ської мови;

●● За приниження української мови передбачено відповідаль­ність. Зокрема, за ненадання українською мовою інформації про товар та послуги встановлено штраф у розмірі 5100 -6800 грн. За порушення закону під час засідань, робочого спілкуван­ня, оформлення документів у державних органах передбачено штраф 3400−6800 грн. За порушення у сфері науки, публічних оголошеннях, на сайтах — 3400−5100 грн., за порушення у дру­кованих ЗМІ — 6800−8500 грн. Максимальний штраф — 11 900 грн.

●●Норма про складання екзамену на рівень володіння дер­жавною мовою при отриманні громадянства та перебуванні на державній службі та інших посадах набуває чинності з 16 липня 2021 року.

Схожі новини