«Через участь у музичних конкурсах пропускав тренування з боксу. Тренер поставив мене перед вибором. І я вибрав музику»

У лютому в Україні відбудуться два півфінали і фінал, під час яких буде названо виконавця, який у травні представлятиме Україну на пісенному конкурсі «Євробачення» в Ізраїлі. Приємно, що у Національному відборі серед 16 претендентів є львів’янин. 26-річний співак Ivan NAVI (Іван Сяркевич) відкриє своїм виступом другий півфінал національного відбору з піснею All For The Love. Попри молодий вік, Іван може похвалитися перемогами у різноманітних конкурсах, участю у пісенному шоу «Голос країни» (став півфіналістом. — Г. Я.). Восени минулого року співак з гастрольним туром об’їздив багато міст України.

— Іване, цього року впер­ше берете участь у Нацвідборі для участі у пісенному конкур­сі «Євробачення». Як готує­тесь до цього важливого зма­гання?

— Це велика честь — представ­ляти Україну перед всією Євро­пою, а віднедавна практично пе­ред всім світом. Звісно, всі сили направлені на те, щоб гідно ви­ступити та зі сцени передати ат­мосферу пісні. Мені здається, що є два вирішальні моменти — це пісня і майстерність її подан­ня безпосередньо в півфіналі і фіналі. Фаворити фаворитами, але виступ відіграє свою важли­ву роль, і проголосувати у фіналі можуть навіть за «темну конячку».

— Розкажіть про пісню All For The Love, яку представи­те на конкурсі. Як була напи­сана? Наскільки знаю, ви — ав­тор музики до неї.

— Після випуску у жовтні аль­бому «Такі молоді» вирішив реа­лізувати свою давню мрію — ви­дати англомовний альбом. Ми з аранжувальником Андрієм Ле­мішкою взялися за цю справу. У мене вже була написана музика для кількох пісень, слова до них написала Нана Ко­вальова, яка зараз навчається у Шве­ції. І ми вирішили в лютому презенту­вати EP (міні-аль­бом) з п’ятьма тре­ками. Головний сингл альбому All For The Love я ви­рішив заявити на конкурс «Євроба­чення», і дуже ра­дий, що музичним продюсерам він сподобався. Сти­лі фанк, соул і гос­пел, які ми вико­ристали у пісні, мало представлені в Україні. До них зверталася свого часу Джа­мала, можливо, ще кілька вико­навців.

— Що для вас конкурс «Єв­робачення»? Просто можли­вість заявити про себе в укра­їнському Нацвідборі чи ви націлені на перемогу?

— Я звик думати масштабно. Якщо вже берусь за справу, то ставлю собі найвищі цілі. Пога­ний той солдат, який не мріє ста­ти генералом. А я ще й як мрію! Тим більше, слоган цьогорічно­го конкурсу перекладається як «Вперед до мрії». Зроблю все можливе, щоб якнайкраще ви­ступити на Нацвідборі, а далі все залежить від глядачів та журі. Це перш за все дуже цікава музична пригода!

— Ви — новачок у відборах на «Євробачення». З вами на сцені будуть артисти, які вже неодноразово проходили цей музичний марафон. Хвилює­теся?

— Свого часу я пройшов стіль­ки кастингів і різноманітних го­лосувань у телепроектах, що в мене вже виробився своєрід­ний імунітет. Та попри це, перед кожним висту­пом ти відчува­єш хвилювання, але важливо до всього стави­тись трохи по-філософськи, бо якоюсь мі­рою «Євроба­чення» — це ло­терея. Для мене найголовніше — це пісня, тому масштабного шоу не планую. На сцені буду з чотирма бек-вокалістами, а наповнення но­мера бачу легким, настроєвим і магічним, щоб зарядити людей світлими емоціями.

— Кого з учасників півфіна­лів бачите своїм найбільшим конкурентом?

— Не сприймаю колег по сце­ні як конкурентів. Ми всі робимо одну справу, кожен у своєму сти­лі, жанрі. Я впевнений, що всі, хто пройшов у півфінал, сильні вико­навці.

— За кого будете вболівати на цьому конкурсі, звичайно, окрім себе?

— Шкода, що свою кандидату­ру зняла Тayanna. Ми давно дру­жимо, і минулі два роки я голосу­вав за неї на відборі. Вона сильна вокалістка. Проте радий також, що візьме участь MARUV. Знаю її багато років, впевнений, вона влаштує ефектне шоу. А загалом я за красиву музику і її різнома­ніття.

— Задоволені результатом жеребкування? Виступите у другому півфіналі, ще й від­криєте його своїм номером.

— Відкривати такі шоу — осо­бливий кайф, та й переживан­ня перед виступом не «з'їдають» зсередини. Можна спокійно ди­витись, як виступають інші вико­навці. Я довіряю своєму жеребу.

— Користувачі соцмереж ак­тивно відреагували на вашу пісню. Багато хто порівняв вас із Джастіном Тімберлейком, а в пісні знайшли схожість із піс­нею Can’t stop the feeling. Як прокоментуєте?

— Вважаю Тімберлейка дуже крутим музикантом! І з позити­вом та часткою гумору ставлюсь до подібних порівнянь. А щодо коментарів про пісню — це, як ка­жуть, що Львів нагадує Париж, але ви точно не знайдете жодно­го однакового будинку у цих міс­тах, а тим більше вулиці.

— Ви вже відомий артист, номінант багатьох музичних премій, серед яких і «Найкра­щий виконавець» у рамках премії YUNА. З якого віку поча­ли співати?

— З розповідей батьків, мою любов до музики і співу вони по­мітили ще у дитячому садочку на різних дитячих святах. У шкільно­му віці вирішили мене віддати в музичну школу по класу гри на акордеоні. Це наш так званий сімейний інструмент — і дідусь на ньому грав, і батько. Пара­лельно з цим я співав у церков­ному хорі протягом шести років. А от професійно займатись музи­кою вирішив вже після закінчення школи: брав уроки вокалу, ходив на різноманітні кастинги. Проте батьки не вірили, що я зможу за­робляти в цій сфері, тому напо­лягли, щоб я все ж таки мав звич­ну для багатьох освіту. Через це я вступив на факультет маркетин­гу. Саме у той час у моєму жит­ті трапився проект «Голос кра­їни», де я дійшов до півфіналу. Після участі у ньому усі сумніви відпали — я побачив музичну, те­левізійну кухню зсередини і зро­зумів, що саме на сцені почуваю­ся як риба у воді.

— На вашу думку, чому на «Голосі країни» перемога діс­талася не вам?

— Це був перший мій сценіч­ний досвід. Я дивився на все широко відкритими очима і ди­тячою наївністю. Проте саме цей проект дав мені розуміння того, чим хочу займатися, по­знайомив з багатьма людьми із музичної сфери та став плац­дармом для всіх наступних кро­ків. Участь у вокальних шоу дуже корисна для молодих артистів, це може стати хорошим трамп­ліном для кар’єри, але важливо, щоб вже на той час у них був свій музичний матеріал. А так — ти вмить стаєш популярним, але тільки шоу закінчується, і ця по­пулярність без активних дій теж зникає. Оскільки на «Голосі краї­ни» у мене не було свого сценіч­ного бачення, мені приміряли ті образи та давали виконувати ту музику, яка була потрібна їхнім рейтингам. Але не відображала моєї внутрішньої сутності.

— Ви з дитинства займали­ся боксом, навіть перемага­ли на обласних змаганнях. Чи легким було рішення покину­ти бокс та професійно зайня­тись музикою?

— Через участь у телевізійних проектах я став все частіше про­пускати тренування, тож тренер поставив мене перед вибором — або бокс, або музика. І я вибрав музику! Жодного разу про це рі­шення не пожалів.

— Боксерські прийоми до­водилось застосовувати у житті?

— Я виріс на Левандівці. А у Львові всі знають, що цей район у 90-х роках і на початку 2000-х був кримінальним. Доводилось бра­ти участь у бійках. Правда, таких випадків було не так вже й бага­то. Та своїх дівчат я завжди міг за­хистити.

— Ваш творчий псевдонім Ivan NAVI. Що він означає?

— Все дуже просто NAVI — це Ivan навпаки. А придумав мені його Кузьма Скрябін. Ми позна­йомились на шоу «Співай як зір­ка», і він був одним з перших, хто повірив у мене як в артиста.

— Співаєте про кохан­ня. А чи були закохані по-справжньому?

— Перед стартом проекту Ivan NAVI я мало не одружився. Вже відбулись заручини, і ми готува­лись до весілля, але не склалось. І музика стала для мене найкра­щими ліками, бо тоді був справ­ді шалено закоханий. Це не дуже добре, коли зносить дах, бо рано чи пізно доведеться поверта­ти той дах на місце (сміється. — Г. Я.).

— Які основні критерії мають бути у вашої обраниці?

— Мені подобаються хариз­матичні дівчата, незакомплексо­вані. Люблю «смачних» дівчат у формах, які люблять смачно по­їсти.

— Восени ви поїхали у свій перший гастрольний тур. Які були відчуття, може, трапля­лись якісь курйози?

— Тур почався з мого рідно­го Львова, з аншлагу і тисячно­го залу. У нас було світлове та ла­зерне шоу. Спеціально для туру я почав вчитися гри на фортепі­ано і сам зіграв пісню «Влипли». Все вийшло так, як запланува­ли. Але не обійшлося і без казус­них моментів, які цілком могли все перевернути з ніг на голо­ву. За 15 хвилин до початку кон­церту я йшов на інтерв’ю і на всій швидкості врізався у скляні две­рі. Довелось сильно загримувати ніс, і під час концерту я пережи­вав, щоб не почала текти кров. Та все обійшлось. Добре, що висту­паю в кепці. Та це був лише поча­ток — коли їхали на концерт у Дні­про, сплутали дату відправлення потяга і екстрено змушені були домовлятися з провідниками, — щоб усе-таки виїхати в той вечір і встигнути зіграти концерт, квитки на який вже були продані.

— У вас є кліп «Хімія» з Марі­єю Яремчук. Ходили чутки про роман між вами. Чи це не були чутки?

— Ми з Марією хороші друзі. Вона чудова співачка і прекрасна людина. Радий, що нам вдалось попрацювати разом над піснею і кліпом «Хімія».