«Бачите вивіску іноземною, звертайтеся у Муніципальну варту»

У матеріалі «ВЗ» «Кофе „амерікано“ з мілком, пожалуста» йшлося про те, що на вулицях Львова вивіски іноземними мовами ростуть як гриби після дощу. Лише на вулиці Степана Бандери ми нарахували 27 (!) назв крамниць, салонів краси, барів, ресторанів, кав’ярень іноземними мовами — англійською, італійською, іспанською, французькою тощо. Навіть фірми, організації і фабрики почали називати не по-нашому.

Нещодавно спеціально переходила з одного телевізійного каналу на інший, аби порахувати, на скількох з них мовлення (новини, передачі, фільми) ведеться українською. Отже, на 16 каналах почула російську, на 15-ти — українську, ще на одному ведучий розмовляв українською, ведуча — російською. У жовтні 2017-го на телебаченні та радіо введено мовні квоти. Але віз і нині там…

Хто повинен відстежувати мову вивісок над громадськими закладами? Чому за півтора року Верховна Рада не розглянула законопроект «Про державну мову»? Про це розмовляємо зі співавтором законопроекту, найвідомішим в Україні захисником української мови, викладачем Львівського національного університету імені І. Франка Святославом Літинським.

— Святославе, вивісок іноземними мовами у галицькій столиці, на жаль, більшає…

— У лютому цього року Львівська міська рада затвердила Ухвалу № 3012 «Про регулювання мови обслуговування громадян у сфері надання послуг, торгівлі та здійснення інформування про товари та послуги у м. Львові». Я брав участь у розробці цієї Ухвали. У ній зокрема зазначено: на території Львова вивіски, плакати, афіші, повідомлення, цінники повинні друкуватися державною мовою. Якщо споживачі виявили порушення, варто звертатися у Муніципальну варту. Це комунальне підприємство Львівської міської ради, уповноважене стежити за виконанням ухвали, штрафувати або попереджати про порушення суб’єктів господарювання.

— Закон про запровадження квот на телебаченні теж не виконується. Пригадався випадок. На дитячому майданчику дві жінки розмовляли між собою українською літературною мовою. Поруч маленький син однієї з них розмовляв з іграшками російською. На моє запитання — чому, жінка відповіла: «У дитячому садочку, який дитина відвідує, є російськомовні діти. Та й мультики по телевізору показують російською». От і набрався…

— Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації» зобов’язує загальнонаціональні та регіональні телеканали вести державною мовою 75 відсотків ефіру, місцеві — 60 відсотків. На мою думку, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення бездіяльна. Неналежно виконує свої обов’язки. Згідно із законом, понад 50 відсотків телевізійних программ мають бути програмами національного виробника. Телеканали «Інтер» і ТРК «Україна», наприклад, демонстрували лише близько 15 відсотків такого ефіру. Із заявою про невиконання цими телеканалами квот виробника ми звернулися в Національну раду. Але вона не відреагувала на наші звернення.

— Ви перший громадянин України, який отримав внутрішній паспорт без російськомовної сторінки. Загалом з 2012 року подали до суду близько 20 позовів щодо захисту державної мови. Усі справи вирішились на вашу користь. Скільки нині ваших позовів у судових інстанціях?

— Вісім. Усі — щодо інтернет-магазинів, які надають споживачам інформацію іноземною. Великі інтернет-магазини зазвичай відмовляються друкувати інформацію державною мовою. Тягнуть час. Вигадують причини, лише б не виконувати рішення суду. Чотири судові справи на нашу користь ми змушені були вирішувати в Апеляційному суді. Найдовший суд щодо захисту української мови тривав півтора року. Це був позов про маркування українською мовою пральних машин фірми Samsung. Деякі порушники закону почали надавати інформацію державною мовою відразу після нашого звернення в судові інстанції. А бувало, ми домовлялися з правопорушниками, «підписували» з ними «мирну угоду» без судового розгляду. Бо вони зрозуміли: наші вимоги мають підстави.

— Читала: у Франції діють аж шість мовних законів, в Україні досі не прийнято жодного…

— Я — співавтор законопроекту № 5670д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За півтора року Верховна Рада навіть його не розглянула. Мені це дивно. Вважаю, велика провина в цьому голови Верховної Ради Андрія Парубія.

У законопроекті порушуємо питання щодо маркування товарів державною мовою, «замовчування» її інформаційними системами, рекламами. Ми також чітко прописали статтю про мову державних службовців та міністрів. Пропонуємо зробити українську мову обов’язковою для всіх органів державної влади та місцевого самоврядування. Українською мають проводитися всі засідання, оформлятися всі документи. Вона має стати обов’язковою в дошкільних, шкільних, позашкільних, вищих навчальних закладах. При цьому у школах і садках допускається використовувати мови нацменшин, а у вишах це не передбачено.

Фільми в Україні також можна буде знімати лише державною. Згідно із законопроектом, українська мова стане обов’язковою для всіх ЗМІ. Телерадіокомпанія зобов’язана забезпечити синхронний переклад українською мовою, якщо хтось із учасників програми говорить іншою.

Порушили також питання про реальний та дієвий механізм про притягнення до відповідальності тих, хто не дотримується норм закону. За порушення закону штрафувати: офіційні органи та бюджетні організації у розмірі 3.400−6.800 тисяч гривень, органи освіти, культури та науки відповідно — 3.400−5.100, а ЗМІ — 6.800−8.500 тисяч гривень. Ми врахували успішний світовий і європейський досвід мовного законодавства (Литви, Латвії, Польщі, Білорусі, Франції, Австрії) та досвід мовних законопроектів України за роки незалежності.

Проблеми щодо невикористання державної мови повинна вирішувати також Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Та належно ця служба не працює… Тому з власної волі витрачаю близько трьох годин на тиждень на безоплатну громадську діяльність — захист державної мови.