«Порошенко має заявити Дуді про неприпустимість підписання «антибандерівського» закону»

У польсько-українські стосунки, які за останній рік зазнали складних випробувань, кинули ще одним яблуком розбрату. Ним стали ухвалені Сеймом зміни до закону про польський Інститут національної пам’яті, які передбачають кримінальну відповідальність за “бандерівську ідеологію”. У документі йдеться про “злочини українських націоналістів” і “українських організацій, які співпрацювали з Третім рейхом”. Особам, які заперечуватимуть приписані українцям злочини, польське законодавство обіцяє великий штраф або ув’язнення до трьох років. Виглядає на те, що досить комусь з наших заробітчан повісити на своє авто червоно-чорний прапор націоналістів — його відразу потягнуть до буцегарні... Експерти кажуть, польські політики ухвалили ці “історико-істеричні” закони для мобілізації свого електорату, для відвернення його уваги від внутрішніх проблем цієї країни. Попри шалену критику рішень Сейму в Україні, Ізраїлі, самій Польщі, польське МЗС заявило, що не бачить підстав змінювати їх і що Сейм “не прогинатиметься під зовнішнім тиском”. 31 січня скандальний закон розглядав Сенат Польщі. Ситуацію, яка склалася, для “Високого Замку” прокоментував і порадив, як з неї виходити, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович (на фото).

- В Україні сподівалися, що після грудневого візиту до Харкова президента Польщі Анджея Дуди і досягнутих там домовленостей криза у відносинах між нашими державами мине. Але маємо новий виток напруги. З чим це пов’язано?

- Бачимо неприємну і небезпечну систему поведінки: коли майже вичерпується конфліктний потенціал, коли проблеми майже вирішують, польські політики роблять кроки, які додають нової ескалації. Так сталося  після  засідання Консультативного комітету наших президентів, де домовилися  про вирішення проблем з українськими пам’ятниками на польській території. Наступного дня після цих угод було заборонено в’їзд у Польщу відповідальному секретареві Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті Святославу Шереметі. Зараз, коли, здавалося, всі вже готові до вирішення цих проблем, коли готують лютневу поїздку нашого віце-прем’єра Павла Розенка до Польщі, виникає нове напруження у вигляді “антибандерівського” закону. Це свідчить, що у польському політикумі достатньо сильними і впливовими є антиукраїнські сили, які розпалюють вогонь недовіри. На жаль, бачимо, що праворадикальна сила  Kukiz’15, хоч і не має більшості у польському парламенті, здатна задавати порядок денний для нього. А правляча партія “Право і Справедливість”, боячись втратити правий електорат, підтримує ці безглузді і шкідливі ініціативи.

- Які загрози для українців створює згадуваний закон?

- Неприпустимим є поєднання і, по суті, прирівнювання тоталітарних режимів, таких ідеологій, як комунізм і нацизм, з українським націоналізмом. Адже українські націоналісти і у своїй ідеології, і у практичній боротьбі протистояли цим тоталітарним режимам.

У польському законі йдеться і про кримінальну відповідальність (вона поширюється  не тільки на громадян Польщі) за заперечення якихось “злочинів українських націоналістів 1925-1950 років”. Незрозуміло, що це за хронологія.         Закон прописано недолуго і з історичної точки зору, і з юридичної. Це  ще більш небезпечно, бо незрозуміло, як його застосовуватимуть. Вже лунає “заспокоєння” з боку деяких експертів і польських політиків про те, що в законі є нібито норма, яка передбачає непоширення цієї кримінальної відповідальності на сферу науки і мистецтва. Але насправді цей “виняток” не поширюватиметься на статтю про українських націоналістів, а тільки на статтю, де йдеться про звинувачення у злочинах поляків у роки Другої світової війни. Між іншим, друга складова цього скандального закону, в якому, по суті, забороняється говорити про участь поляків у колабораційних структурах, у нацистських злочинах, вже викликала скандал і жорстку реакцію з боку Ізраїлю. На заяву ізраїльського прем’єра і посла польські політики змушені відповідати.

Припускаю, можливі якісь зміни до тексту цього закону. Але мені здається, що реакції українського МЗС, заява якого була гострою, недостатньо для того, щоб у Варшаві звернули увагу і на антиукраїнську частину цього закону. Переконаний, має сказати своє слово Верховна Рада, а в разі, якщо закон буде схвалено у польському Сенаті і відправлено на підпис президенту Дуді, до керівника Польщі мав би звернутися наш президент. Глава нашої держави має заявити про неприпустимість підписання такого закону, оскільки він завдасть шкоди українсько-польським стосункам.

- Звучать ідеї, щоб наш парламент зробив симетричні кроки щодо Польщі...

- Мені дуже не подобаються пропозиції такого ґатунку. Симетрією на одну дурість може бути тільки інша дурість. Не думаю, що множення дурості — це те, заради чого люди народилися на світ, заради чого ми обираємо політиків у парламент.