Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Влад ЯМА: «Завжди був у центрі уваги – у школі тільки я вмів танцювати вальс»

Розмова з найвідомішим танцюристом України.

Його ученицею на паркеті була популярна співачка Наталя Могилевська. З цього проекту прийшла популярність і до Влада. Але яким було його життя до грандіозного успіху «Танців з зірками»? Хто та жінка, перед якою він почувається винним? І як скромному танцюристу вдалося приборкати норовливу зірку? Про це Влад Яма розповів журналісту “ВЗ” під час запису програми “Відверто з Машею Єфросиніною” на телеканалі “Україна”. 

- Уже багато років поспіль ви є членом журі “Танцюють всі”. Чим займаєтеся ще, окрім участі у цьому шоу?

- Вісім років поспіль я член журі у цьому шоу. Окрім того, у мене є танцювальні школи у Києві, Івано-Франківську і Запоріжжі, де вчаться діти з трьох років, приходять дорослі повчитися, і в основному це — жінки.

- Мабуть, залицяються до вас?

- Іноді про таке навіть не хочу згадувати. Були випадки, коли мені телефонували зі школи: “Владе, до вас хочуть записатися на індивідуальні заняття”. Погоджуюся. Приходить жінка і з порога просить сфотографуватися зі мною. Кажу: давайте спочатку будемо вчитися танцювати, а фотографію зробимо пізніше. “Я хочу вже”, - каже вона, і я розумію, що на цьому наші заняття закінчилися. А одного разу прийшла дівчина, яка записалася на двогодинне заняття, але була лише три хвилини у залі. Сказала, що зробила це для того, щоб мене знайти. Витягнула з пакета пляшку і каже: “Це чудодійний сироп, він коштує триста доларів, але я вам його дарую. Будете танцювати ще крутіше, матимете вдесятеро більше енергії. Спробуйте!”. І пішла. Я навіть не встиг нічого сказати. 

- Пили цей сироп?

- Пив. Це витяг з якихось рослин екзотичних. Якийсь сиропчик. Але літати після нього не почав. 

- Бальні танці привели вас у шоу-бізнес. Це ви у дитинстві захотіли ними займатися чи такою була воля ваших батьків?

- Бальними танцями займаюся зі семи років, і це було моє рішення. Батьки не заперечували. Коли мені було п’ять років, у Запоріжжі проходив чемпіонат Радянського Союзу з бальних танців. Мені розповідав тато, що ми прийшли туди о 10-й ранку, а о дев’ятій вечора мене звідти ледве витягнули. Я також пам’ятаю окремі картинки з цього, але мені настільки сподобалося, що я вже тоді хотів так само танцювати. Спочатку це було лише хобі. А коли на першому турнірі посів лише четверте місце, мене це так розізлило, що почав ще більше тренуватися. Але я завжди був у центрі уваги — у школі тільки я вмів танцювати вальс. На Перше вересня чи на Новий рік виходив з партнеркою і танцював вальс. Всі дивилися захоплено. За рік до закінчення школи переді мною стояв вибір: стати, як старший брат, юристом чи продовжувати танцювати. Батьки зі мною радилися, але категоричного рішення не приймали. Я уявив, як сиджу за величезним письмовим столом у дорогому костюмі, сортую якісь документи, відповідаю на телефонні дзвінки... А поруч інша картинка: я — на чемпіонаті світу танцюю, потім займаюся зі своїми учнями у своєму танцювальному залі. І вибрав танці.

- Не пошкодували?

- Сумніви з’являлися неодноразово. В основному через травми. Були дні, коли я прокидався і розумів: сьогодні не те що танцювати не зможу, а й ходити. 

- Бальні танці — це не лише красиво, а й дороге задоволення. 

- Батькам часто доводилося позичати гроші. Скажімо, треба їхати на чемпіонат України, а вчительської зарплати не вистачило. Але вони жодного разу не сказали, що через брак коштів не відправлять мене на якісь змагання чи конкурс. А у 15-річному віці я й сам почав підпрацьовувати. Мені платили 3,50 карбованця за викладання діткам у школі. Це було небагато, але на печиво і цукерки вистачало. 

- А потім перебралися до Києва? 

- Я там викладав — вів хобі-групи, хоча там була жорстока конкуренція. Багато працював над собою і був дуже скромним (сміється. - Г. Я.). На дівчат не задивлявся. А у 20 років закохався. Це було нещасливе кохання. Розумію, що у цьому була і доля моєї вини. Мені сказали, що мене зраджує кохана, потім я у цьому пересвідчився на власні очі. Все було, як у кіно (сміється. - Г. Я.). 

- Після зради були обережним у виборі, аж доки не одружилися?

- Я не просто одружений, я — щасливий. Іноді зміст цих слів відрізняється одне від одного. Дивлюся на людей і бачу, у кого які стосунки. Ліліану я покликав заміж після семи років наших стосунків. Мені й досі соромно, що не зробив цього раніше. Просто боявся. На другому чи третьому році наших стосунків мені здалося: якщо одружуся, перестану бути цікавим для публіки. Потім вважав, що треба одне одного перевірити. Насправді шукав для себе відповідь: чи зможемо ми прожити разом усе життя. Хотів, щоб у нас все було так, як у моїх батьків, — раз на все життя. 

- А на яку “п’ятирічку” у вас заплановане народження дитини?

- (Сміється. - Г. Я.). Часто говоримо на цю тему, спочатку мріяли про чотирьох дітей, зараз “опустили планку”. Зійшлися на двох-трьох. 

- Після проекту “Танці з зірками” ви прокинулися знаменитим. 

- До цього я дуже довго йшов. Виснажливі тренування, навчання у Лондоні, яке через травму довелося покинути і повернутися до Києва, складні операції на обидвох колінах... Ставши на ноги, потрапив у балет “Фрідом” до Олени Коляденко. Все, що я заробляв, вкладав у танці. Це саме Коляденко порекомендувала мене для участі у “Танцях з зірками”. Через багато років після виснажливих тренувань, крепатури, втоми, коли настає той суботній вечір, і ти береш свою партнерку за руку, і тебе показують на всю Україну по телебаченню, — цього словами передати не можна. Це щастя! Після першого чи другого ефіру ми сиділи з хлопцями у барі. Дівчина підійшла до мене і попросила автограф. Я на паперовій салфетці розписався. У хлопців від здивування аж щелепи повідвисали...

- Ви на паркеті танцювали у парі з Наталею Могилевською. У неї доволі складний характер...

- Коли ми познайомилися, Наталя перед камерами почала жартувати, загравати зі мною. Я відповів: “Давайте жарти відкладемо на потім, а зараз нам потрібно попрацювати”. 

- Не боялися, що це може поставити крапку на вашій мрії?

- Досі не можу зрозуміти, як наважився (сміється. - Г. Я.). Однак після цієї фрази вона поводилася, як чемна учениця і більше не сказала жодного слова. Виконувала все, що я сказав. 

- І потім Могилевська була завжди такою спокійною?

- Ні. Були моменти, коли ми сварилися і вона плакала. Це нервове навантаження, бо ми тренувалися з дев’ятої ранку до одинадцятої вечора. І так щодня. У неї боліли ноги, а я примушував повторювати одні й ті ж самі завчені кроки. 

- Ви її заспокоювали?

- Ні. Ми розходилися у різні кути залу, а через хвилин десять я питав: “Ти готова продовжити?”. Розумів: по-іншому з Могилевською не можна. Якби дав слабинку, вона б сіла мені на голову. 

- Знали, що дійдете до фіналу?

- Тоді мріяв тільки про одне — не вилетіти після першого ефіру. Вдячний Наталі за її терпіння і наполегливість. Через кілька тренувань вона мені сказала: “Яма, через півтора місяця тебе почнуть впізнавати на вулиці, просити автограф і дозволу з тобою сфотографуватися”. 

Фото телеканалу “Україна”. 

Довідка «ВЗ»

Український танцівник, а також суддя телевізійних проектів “Танцюють всі!” і “Україна має талант” Влад Яма народився 10 липня 1982 року у Запоріжжі. Випускник  факультету фізичного виховання Запорізького національного університету. Танцями займається зі семи років. Володар Кубка України з бальних танців. Фіналіст першого сезону телевізійного проекту “Танці з зірками” разом з Могилевською, після шоу їздив з нею на концерти, став учасником багатьох передач. Одружений.