Артем Хоманько: «За десять хвилин свого виступу виконую 1500 кидків!»

Його визнали в Америці. Він багато років жив і працював у Лас-Вегасі. Артем Хоманько — цирковий артист, жонглер. Надзвичайно харизматична людина. Глядачі добре пам’ятають, як він жонглював американським та українським прапорами. Його вважають автором і виконавцем найскладнішого у світі трюку. Лише цього року Артему дали звання заслуженого артиста України. Нагороду отримав з рук мера Києва Віталія Кличка у День захисника України. Для нього це символічно. У всіх куточках світу прославляє нашу державу. А ось про зустріч з Кличком мріяв давно. Ще десять років тому після переможного бою Віталія у Лас-Вегасі отримав його тейпінг (боксерські бинти). Нарешті колишній спортсмен поставив на них автограф. Журналіст “ВЗ” зустрілася з Артемом перед початком циркової вистави у Львові.

«Я народився у Києві, але мої корені — з Полтавщини, - розповідає 36-річний Артем. - У Кобеляках я збудував дім. Це найбільш затишне місце на планеті. Там живуть мої батьки (батько Олександр Хоманько - заслужений артист України, у минулому — жонглер, мама Клавдія Коледзян — театральна актриса, у 60-х роках працювала у Львові у ТЮГу з режисером Романом Віктюком. - Авт.). У нас великий сад: яблуні, абрикоси, горіхи, малина. Батько робить чудове вино. Багато моїх друзів залишилися у Лас-Вегасі, звели будинки. У цьому плані у нас різні погляди, зате у творчості ми добре один одного розуміємо”.

- Вам, напевно, не раз пропонували залишитись за кордоном? 

- Люблю Україну і планую тут жити. За кордоном завжди у фіналі свого номера жонглював прапором країни, у якій виступав, прапором цирку та обов’язково - прапором Украї­ни. У 2013 році директор національного цирку Людмила Шевченко запросила мене виступати у міжнародній програмі “Караван чудес”. З 2014 року я учасник проекту Міністерства культури і Міністерства оборони. Виступав на концертах у військових частинах, для дітей і біженців з Донбасу, переселенців з Криму. Для мене важливо бути зараз в Україні. Хоча працюю також над шоу-проектом для Арабських Еміратів. 

- Пригадуєте свій перший виступ?

- Коли мені виповнився рік, з батьками полетів на гастролі у Душанбе. У ті часи в СРСР було понад 60 цирків з готелями для артистів. У шкільні роки мені доводилося змінювати шість-сім шкіл на рік. У Львові ходив у школу недалеко від цирку, з поглибленим вивченням англійської мови. У 1987 році вперше вийшов на манеж Львівського цирку. Був чарівником... Вистава йшла під фонограму, треба було тільки відкривати вчасно рот. Раптом фонограма зникла. Я не розгубився, вихопив у Діда Мороза мікрофон і продовжив виступати “наживо”. Люблю Львів. Для мене це знакове, по-справжньому європейське місто!

- Номер з прапорами самі придумали?

- Так. Американський прапор я ввів вперше у виступах в Circus Circus у 2008 році у день інавгурації Обами. Цю ідею підкинув мій друг - індійський актор та жонглер Кумар Паллана. Нині, на жаль, покійний. Він знімався у Спілберга у фільмі “Термінал”.

- У вас є трюк, який приніс визнан­ня. Ви стоїте на ходулях, на лобі тримаєте тоненьку трубку, ритмічно відбиваєте м’яч. При цьому жонглюєте п’ятьма булавами. Навіщо так ускладнили собі життя? 

- (Усміхається. - Авт.). Цей трюк навряд чи хтось зможе повторити у найближчому майбутньому. Звичайно, я міг би працювати на швидкість і кількість, але вибрав цей напрям і просунувся у ньому далеко. Ти маєш бути як на шарнірах. Якщо хоч трішки виходиш з ритму, булави починають крутитись по-іншому. Ти падаєш, все розсипається. Тоді ти вже не професіонал. Якщо все летить, хто тебе на роботу візьме? (Усміхається. - Авт.). Я маю свою спеціа­льну систему підготовки, тому у мене рідко щось падає. Ось у Львові вистрибнула одна булава. Тоді я пішов ва-банк. Виконав трюк ще швидше. Глядач дуже емоційно відреагував! На відео дивився свій номер і вичислив, що за десять хвилин свого виступу я виконую 1500 кидків!

- Вам, мабуть, сниться, що ви на манежі і жонглюєте....

- Буває. Час від часу артистам потрібен релакс - сауна, масаж. Це позитивно впливає на нервову систему. Коли виступаю, здається, що у мене роздвоєння особистості (усміхається. - Авт.). Я виходжу на манеж як такий собі франт, невимушено, поважно, а насправді у голові відбувається неймовірно складна математична робота. Головне, не показати це у міміці і жестах. У пригоді стає акторська майстерність. Без цього трюки виглядають скучно, не чіпляють глядача.

- Ви зустрічались з Девідом Копперфільдом. Які у вас враження від цієї зустрічі?

- Це культурна, доброзичлива людина, яка любить свою роботу. Постійно шукає щось нове. І це йому завжди вдає­ться. Виступає у своєму оригінальному костюмі. Він поважає артистів, які своєю настирливістю і фанатичною працездатністю роблять щось новаторське, неймовірне. Мені вдалося вразити його своїми трюками. Копперфільд побажав не зупинятися. Отримати оцінку такого майстра ілюзії було приємно!

- В одному інтерв’ю Людмила Шевченко говорила про вас: “Неодружений. Може, на цих гастролях Артем зустріне своє кохання!”. Зустріли?

- Я про це у газеті прочитав (сміється. - Авт.). Був шокований! Артистам цирку важко у цьому плані - вони постійно у роз’їздах. У мене була дівчина у США і в Києві. Зустрічалися. Потім я їду, вона залишається... Не знайшов тієї, яка б поїхала за мною на край світу. 

- Де ви купуєте одяг, взуття? Яка у вас машина?

- В Америці їздив на Мitsubishi, Infinitiі. До Львова приїхав позашляховиком Hunday. З одягу купую недешеві речі, але й не дуже дорогі. Коли з’являюся у певних місцях, маю бути відповідно одягнений.

У мене два костюми (чорний і білий) від італійського майстра, який шив для Аль Капоне. У нього купив також туфлі. Є люди, які хворіють на гламур. Я ж не люблю кітчу.

Довідка «ВЗ»

Артем Хоманько народився 27 серпня 1979 р. Розпочав кар’єру у Москві. Працював у цирках чи не всіх країн світу. З 2006 р. - артист міжнародної програми Circus Circus (США). Володар кубка Лукаса і золотої медалі на 59-му фестивалі IJA у США. Заслужений артист України.