Юрій Нікітін: «У вітчизняному шоу-бізнесі є артисти-мільйонери»

Він переконаний, що зараз саме час пробиватися молодим,  завойовувати любов і увагу публіки. Спілкуємося з продюсером про шоу-бізнес, його перспективи та як вдається розмежовувати особисте життя і роботу.

- Юрію, які принципи вашого успіху в музичному шоу-бізнесі?  Чи  є рецепти, перевірені роками?

- Музика для мене не робота, а лайфстайл. Музичним бізнесом займаюся багато років, і про нього можу говорити годинами. Тривалий  час  накопичував знання і досвід, які вирішив передавати далі. Інститут музичного бізнесу YUNIK.ME, до якого хочу привернути увагу представників музичної індустрії, дасть змогу об’єднати  молодих артистів  і професіоналів у цій сфері. Той, хто серйозно працює у музичній індустрії, постійно шукає яскраві таланти, а вони шукають того,  хто допоможе розкрити їхній Божий дар. 

Часто артисти не оцінюють свого місця у музичному ринку і не розуміють, що там робити далі. Мій майстер-клас “5 принципів успіху у музичному бізнесі” саме про це. Популярним артист стане тоді, коли у ньому поєднуватимуться і талант, і розуміння матеріальної сфери.  

- Артисти, які виїхали у пошуках кращого життя, можуть «вистрелити» і реалізуватися за кордоном?

- В Україні зараз найкращий час для молодого артиста, щоб почати музичну кар’єру. Тому я активізувався саме зараз. Через те, що ринок  внизу, великих інвестицій у музичний бізнес немає, яскравих проплачених проектів та масової купівлі ротацій теж, звільняється місце для нової сучасної музики. Це сприятливий період для старту кар’єри. Коли ринок піде вгору — все буде зай­нято. Нинішні зірки швидко почнуть робити кліпи, записувати пісні і «заб’ють» ними ефір. А ще прийдуть нові співаки з великими грошима та інвесторами, тож справжньому таланту знову не буде місця. Важливо не проґавити  свій шанс. 

Тому, хто каже, що нема де  реалізуватись, варто спочатку визначитися, у якому грошовому еквіваленті це має виражатися. Зараз ситуація не найпростіша. Грошей у людей стало набагато менше, але  вони продовжують їх витрачати на розваги. Щоправда, лише на те, що люблять всім серцем. Не просто так пішли абикуди, а саме на того артиста, на якого підуть навіть тоді, коли бракує грошей.

- Ви свого часу  працювали у швейному бізнесі, доки не купили собі бас-гітару. Як стався такий крутий поворот?

- Це, мабуть, було моїм життєвим призначенням. Колись був успішним кравцем, багато шив, добре заробляв. Потім продав усе швейне обладнання, купив першу дорогу гітару і почав займатися тим, чого хотіла моя душа. Коли у моєму житті настав критичний момент, зрозумів, що далі не зможу розвиватися як музикант, бо багато працював у нічні зміни, приходив додому пізно, не встигав відпочити і засинав на репетиціях. Потрібно було робити вибір. І я обрав не гроші, а справу, яка приносила мені моральне задоволення. Це був тернистий шлях. Був момент безгрошів’я, розпачу. Я не розумів, що робити далі, куди рухатися, і як довго це буде тривати. Але був молодим, сповненим  сил, енергії та ентузіазму (усміхається. - Т. К.).

- Гітаристом у рок-гурті  добре заробляли?

- Як і багато хто з тодішньої молоді, жив одним днем. Найбільші заробітки на той час були, коли почав працювати у Москві в центрі «Міраж». У нас був гурт «Авеню», і ми їздили на гастролі для розігріву групи «Міраж».  Заробляв по 50 рублів за концерт, а їх було й по три   на день. За день мав стільки, скільки мій тато  отримував за місяць, а він тоді працював на заводі начальником автотранспортного цеху. На що їх витрачав? Здебільшого на речі. Я з простої родини, і мені хотілося гарно виглядати. Купував кросівки, джинси... В якийсь момент заробітки закінчилися, тож і вирішив їхати з Москви до Києва. Коли познайомився з Іриною Білик,  ми  разом  почали  працювати з нуля. Це був період становлення українського музичного бізнесу і мене як продюсера.

- Яким  є ваш погляд на шоу-бізнес  з професійної точки зору, адже ви бачите його зсередини…

- Шоу-бізнес чи музичний бізнес — це коли гроші заробляються на музиці чи шоу.  Їх може бути мало або багато, але якщо хтось з артистів вміє заробляти, то бізнес є. А заробляють деякі артисти мільйони. Тому гроші не просто є, а вони досить великі. Друге питання, що їх заробляє незначна кількість артистів, точніше, один артист (усміхається. — Т. К.). Більше таких грошей ніхто не отримує. Артисти-мільйонери є у вітчизняному шоу-бізнесі. Тому мені подобається саме тут займатися шоу-бізнесом, адже можливості у нас ще не вичерпані. Західний шоу-бізнес інший, і це треба розуміти. Навряд чи якась українська співачка стане новою Бейонсе. 

- Український шоу-бізнес  уже відмежувався від російського?

- Не зовсім. Кожного артиста  нашої країни, яким би патріотичним він не виглядав, цікавлять прості люди. І йому  байдуже, в якій країні вони живуть. Все інше — політика. Кожен талановитий артист, перш за все, прагне вийти на інші глядацькі ринки, тому не повірю, коли мені хтось скаже, що у нас головне - політична ситуація. Звісно, все, що зараз відбувається, - жахливо. Зараз ми не орієнтує­мося на російський ринок. Я не ставив собі якоїсь установки їхати в Москву чи ні, потреба відпала сама собою. 

- Під вашою опікою не одна зірка шоу-бізнесу. Наскільки ви вимогливі до своїх підопічних?

-  Я багато на що закриваю очі, і це часто заважає нашій співпраці. З цим не борюсь, хоча добре розумію, що у деяких моментах потрібно бути більш категоричним. 

- Одну з ваших підопічних, Дашу Астаф’єву, часто звинувачують у непристойній поведінці… 

- Вона вміє красиво роздягнутися. Не розумію, чому це потрібно критикувати. Якщо переглянути соцмережу Інстаграм, то там артистки-жінки практично всі без винятку виставляють себе на показ (усміхається. — Т. К.).

- У вас так складалися життєві обставини, що робочі й особисті  стосунки перетинаються. Як знаходите баланс?

- У мене завжди так відбувається, і цього ніяк не можу змінити. Інколи думаю, що було б добре, якби моя дружина не займалася музикою, але так не виходить. Всі, з ким коли-небудь зустрічався, були співачками. Це непросто. З Олею Горбачовою мені пощастило. Вона розуміє, що це моя професія і що не потрібно постійно бути присутньою у моєму житті лише зі своєю творчістю. Адже у мене є й інші підопічні. Якщо  все це  кожної хвилини звалюватиметься на мою голову і вдома, і на роботі, то, звісно, я так довго не витримаю. Тому ввечері ми намагаємося не говорити про роботу. Якщо Оля хоче поговорити про свою кар’єру або мені потрібно щось вирішити, зустрічаємося у місті, в офісі чи разом обідаємо. Там спілкуємося на професійні теми. У такий спосіб відмежовуємо особисте і роботу. 

Довідка «ВЗ»

Юрій Нікітін народився 9 грудня 1967 року у Києві. У 1986-му вступив до Київського інституту культури. У 2006-му був відрахований звідти. 1993 року разом з однодумцями створив продюсерську компанію Nova Management. У 1999-му заснував продюсерську компанію mamamusic (ТОВ «Мама Мюзік»), яка сьогодні опікується авторськими правами таких українських артистів, як Ірина Білик, Андрій Данилко, Ольга Горбачова, музичних гуртів «неАнгели», «NikitA». Одружений з Ольгою Горбачовою. Пара виховує двох доньок — Поліну та Серафиму.