Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Дмитро ЛАЗУТКІН: «Я просто процитував популярний жарт про Путіна і Кабаєву»...

Церемонію відкриття Олімпіади в Сочі коментував... поет-каратист

Журналіст Дмитро Лазуткін поєднав у своїй діяльності поезію і спорт. Дмитро коментував не одні Олімпійські ігри, його голос добре знають шанувальники великого боксу. Вірші Лазуткіна відзначає авторитетне коло поціновувачів, зокрема Ліна Костенко, Сергій Жадан, його поезія не раз звучала зі сцени Євромайдану. Цього року саме Дмитрові випала нагода коментувавати відкриття XXII Олімпійських ігор у Сочі.

- Дмитре, коли Перший Національний телеканал запросив вас коментувати відкриття Олімпійських ігор у Сочі, погодились не вагаючись?

— Одразу. Це четверті Олімпійські ігри, які коментую. І це завжди яскраве шоу, у якому є не лише спортивний момент — присутні також історичний та культурний аспект. Для мене як для людини, що займається не тільки спортивною журналістикою, а й літературою, це справді було цікавим. У мене була чудова партнерка Тетяна Терехова, працювати з якою було для мене новим досвідом.

- Тетяна — молода 22-річна ведуча (Тетяна Терехова працює на телеканалі «Ера», вона дочка депутата Андрія Деркача і невістка Володимира Литвина. — «ВЗ»), і у деяких моментах виглядала невпевнено…

— Задоволений роботою з Тетяною, почувався комфортно, і діалог у нас вийшов вдалий. Таня говорила по суті, у неї приємний тембр голосу і непогане відчуття «таймінгу» — усі коментарі давала вчасно.

- Ви чи не єдиний, хто досить гостро коментував церемонію відкриття…

— Усе ж таки я український коментатор, і з мого боку було б неправильно в усьому наслідувати російських колег. Вони показують їхню історію, з їхнім поглядом на історичні події. Наші журналісти мали б ставитись до висвітлення деяких моментів більш критично — з урахуванням української історії. Наприклад, у тому, що стосується особи Петра І. Адже часом той, хто для Росії є героєм, для України — кат… Або чому раптом авіаконструктор Сікорський є частиною російської історії? Він жив у Києві, а потім через тиск радянської влади емігрував до Америки. У мене особисто оце бажання усе привласнити викликає відчуття несправедливості. І замовчувати такі речі було б неправильно... Під час повтору у ранковій трансляції вирізали мій жарт про Аліну Кабаєву.

- А чому ви так відреагували на Кабаєву, яка несла олімпійський вогонь?

— Просто процитував те, що і так було у всіх на вустах (популярний інтернет-жарт «Алина Кабаева зажжёт олимпийский огонь в Сочи. А что ты сделал для своей девушки?» — «ВЗ»). Жодного негативного ставлення до Аліни у мене нема, це хороша гімнастка (хоча художня гімнастика доволі суб’єктивний вид спорту) і красива дівчина. Ми прекрасно спілкувались під час чемпіонату світу з художньої гімнастики, який проходив в Україні. Але художня гімнастика належить до програми літніх Олімпійських ігор, а це було відкриття зимової Олімпіади. Втішився, що все ж таки видатні спортсмени саме зимових видів спорту, Владислав Третьяк та Ірина Родніна, запалили олімпійський вогонь.

- То за Кабаєву на горіхи від телеканалу вам не дісталось?

— Це була пряма трансляція, тому в той момент ніхто зауважень давати не міг. А потім були вихідні, субота і неділя (сміється. — «ВЗ»)… До понеділка пристрасті вщухли, а історія з непоказом Януковича в ефірі затьмарила собою усі мої критичні зауваження та іронічні етюди стосовно організації Олімпійських ігор.

- Як оцінюєте те, що Януковича на трибуні з прапором показали лише російські канали?

— Навмисне чи ні міжнародна трансляція не включила привітання Януковича, важко сказати. Але впевнений, що багато людей в Україні з цього потішилось. Нашим коментаторам привітання не показали, і для мене цей момент пройшов непомітно. Зосередився на українській збірній, на наших медальних надіях. Намагався уникнути політики, зважаючи на те, що серед глядачів, котрі дивились нашу україномовну трансляцію, більшість від влади, м’яко кажучи, не в захваті.

- «Комсомольська правда в Україні» вже встигла дорікнути, що ви не похвалили постановку «Імперська Росія», хореографами якої були українці…

— У мене є відчуття Вітчизни. А не усі ті речі, які доволі пафосно показувались під час церемонії відкриття, є приводом для гордості наших співвітчизників. Наприклад, у хваленій постановці індустріалізації передувала колективізація, яка призвела до Голодомору в Україні... Вочевидь, мені було не до дифірамбів.

- Що вас найбільше вразило на церемонії?

— Чекав якогось фантастичного ноу-хау або чогось зворушливого. Але за масштабністю, синхронністю і величністю сильнішою була пекінська Олімпіада, яку я коментував, сидячи на стадіоні в Пекіні. За душевністю церемонії першість однозначно зайняв Ванкувер. Від Сочі чекав якихось зворушливих ходів, як тоді, коли в Америці під час відкриття Олімпіади в Атланті вогонь запалював тремтячою рукою легендарний Мохаммед Алі. Або, як у Китаї, коли паралімпійці несли олімпійський вогонь по стадіону... У Сочі я такого не побачив, натомість була злагоджена, рівна, якісна постановка, за винятком хіба що сніжинки, яка не розкрилась. Захопив «Перший бал Наташі Ростової» — красива постановка, прекрасний вальс Євгенія Доги, яскраві костюми. Ще сподобалась частина, де була алюзія на авангард 20-х років ХХ століття — роботи Малевича, Кандінського…

- Дехто вбачає символізм у тому, що не розкрилось п’яте олімпійське кільце. Натомість генпродюсер церемонії Ернст назвав це «параноїдальною реакцією»…

— З одного боку, прикра ситуація, бо люди вклали чимало зусиль у церемонію. Це технічний момент, у якому ніхто не винен. А з іншого боку, якась доля іронії у цьому є, що не розкрилась сніжинка, яка символізує Америку...

- Із зимових видів спорту за яким спостерігаєте, за кого вболіваєте?

— Спостерігаю за усім, бо працюю в олімпійському проекті. Вболіваю насамперед за наших біатлоністок, бо у них є хороші шанси. Сподіваємося на медалі, і небезпідставно, як уже підтвердила Віта Семеренко. Мої улюблені зимові види спорту — екстремальні: сноубординг і гірськолижний спорт. Такий «спорт молодих і відчайдушних» набагато більше привертає мою увагу, аніж лижна гонка на кількадесят кілометрів.

- А як ваше захоплення спортом поєднується з літературною діяльністю?

— Пишу вірші навіть зараз, під час Олімпіади. Ці дві стихії, спорт і література, абсолютно органічно поєднуються в мені, як тіло і душа. Бо, як відомо, в здоровому тілі здоровий дух.

- Не так давно вас телефоном викликали в прокуратуру — стосовно читання віршів на Євромайдані. Що це було: жарт чи залякування?

— Досі невідомо. Одразу ж звернувся до ідеолога мистецького об’єднання «Остання Барикада» народного депутата Олеся Донія. Інформація набула розголосу, і дзвінки припинились. Не думаю, що це було випадковістю. Пораджу усім не боятися в таких випадках, іти на виклик тільки зі своїм адвокатом і повідомити якомога більшу кількість людей. Сподіваюсь, у моєму житті надалі буде якнайменше міліціонерів, — і якнайбільше красивих дівчат.

Схожі новини