Концерт для оркестру чорно-білих фігур
5 червня львів’яни попрощалися з видатним композитором Мирославом Скориком
Відомо досить багато глибоких визначень шахової гри як такої. І кожне з них має право на життя. Найпоширеніше — особливий вид інтелектуальної діяльності, що поєднує елементи науки, мистецтва і спорту. Я знав, що знаменитий український композитор сучасності Мирослав Скорик любив шахи, непогано грав ще у школі, то при вільній для нього хвилині прийшов до його кабінету у Львівській філармонії, де й відбулася наша вже давня, зате пам’ятна розмова.
— Чим для вас є шахи?
— Шахи як гра, де хтось виграє чи програє, є, напевно, спортом. А сам процес творення шахової партії, безумовно, мистецтво.
— Що ж, на ваш погляд, поєднує шахи і музику як вид мистецтва?
— Щоб написати музичний твір, треба створити якусь концепцію, передбачити, як він звучатиме. Це те ж саме, що обдумувати комбінацію у шаховій партії, передбачити на кілька ходів уперед її розвиток. То є побудова твору в часі, що описується однією і тією ж формулою.
— Як ви навчилися грати?
— Не пригадую, хто показав мені фігури і розповів, як вони пересуваються по шахівниці. Пам’ятаю вже той час, коли грав на першість школи. І грав, напевно, незле, бо навіть став чемпіоном і поїхав до Кемерова на обласні змагання. Нашу родину 1947 року репресували, і мої шкільні літа минули в Анжеро-Судженську.
— Що було у вас на першому плані — музика чи шахи?
— Музика була чимось постійним, а все інше розвивалося хвилеподібно, щось відходило, щось приходило. Адже я займався ще футболом, легкою атлетикою, потім бадмінтоном, настільним тенісом, туризмом на байдарках. Тепер, у старші літа, єдиним видом спорту зосталося збирання грибів. Для кожного віку існують, мабуть, свої забави.
— Якою була ваша шахова кваліфікація?
— Коли вже навчався у Львівській консерваторії, керівником шахової секції був відомий майстер Рафаїл Якович Горенштейн. Він визнавав за мною певні здібності, але, очевидно, брак настирливості в пізнанні таємниць гри не дозволив їх розвинути. А щодо кваліфікації, то після якихось змагань мені присвоїли другий розряд. Це було ще у 50-ті роки.
— Серед колег-композиторів є сильні шахісти?
— Найпершим серед них слід вважати знаменитого француза Філідора, кращого шахіста у 18 столітті, автора «Аналізу шахової гри». Але він також відомий музикант і композитор, один з творців французької комічної опери. Вельми сильним шахістом був російський композитор Сергій Прокоф’єв, він навіть зіграв якийсь матч з не менш знаним музикантом Давидом Ойстрахом. Серед найсильніших шахістів довоєнного Львова був композитор та диригент Лев Туркевич.
— Чи ви знайомі з відомими шахістами?
— При різних нагодах я запізнав знаних львівських шахістів Олега Романишина, Адріана Михальчишина, Василя Іванчука. Та наше знайомство не набуло розвитку.
— Чи часто сідаєте зараз за шахівницю?
— У Львові це буває надзвичайно рідко, просто бракує часу. А ось коли бував в Австралії, ходив щотижня до українського шахового клубу, де грав зо дві-три години. Навіть якось виграв першість клубу.
— Український шаховий клуб у Сіднеї має свої давні традиції, чи вам про те відомо?
— Добре про це знаю, бо багато років його президентом був мій старший брат Юрій. Потім, коли він виїхав зі Сіднея, лишив на якийсь час президентство клубу на мене. Мені багато розповідали про найсильнішого шахіста клубу Ярослава Шевчика, колишнього львів’янина, а потім члена національної команди Австралії. Тепер до клубу вчащають хорвати, словенці, навіть китайці й араби, українців щораз менше. Але він і надалі називається Ukrainian Chess Club.
— Чи маєте записані власні партії?
— Такий запис може мати мій найстарший онук Данило. Він захопився шахами, ходить на заняття до шахового клубу. Ми з ним зіграли пару партій. Це, мабуть, єдиний зафіксований зразок моєї творчості.
— А з комп’ютером грали?
— Так, я грав декілька партій у Сіднеї.
— Чи є якась різниця між ним і живим суперником?
— Для мене — жодної. Я граю для власного задоволення, а хто сидить переді мною і відповідає на мої ходи — значення не має.
— То шахи для вас не є азартною грою?
— Азартнішими є бридж і преферанс. Мушу зізнатися, що я є добрим картярем. Граємо на гроші, а тому вони й більше захоплюють.
— Прошу тоді назвати спільне кредо музики й шахів.
— Думаю, що то — чистота задумів. Аби вийшов цікавий твір, тут і там фальшувати не можна.
