У скіфів і сарматів, як і в козаків, теж було побратимство
На виставці UKRANIA MILITARICA проводять спеціальні екскурсії для воїнів АТО.
Про кіммерійців, які були першими кіннотниками, подвиги скіфських воїнів, про побратимство, яке зародилося ще у скіфів, можна дізнатися на виставці історії зброї, спорядження та предметів побуту воїнів UKRANIA MILITARICA. Експозиція спочатку була представлена у Львівському палаці Потоцьких, нині її можна оглянути у Золочівському замку.
Реліквії з глибин тисячоліть втілюють історії давніх походів, битв та звитяг - від часів трипільської цивілізації до гарячих слідів сьогоднішньої війни, яку дотепер “загортають” в абревіатуру АТО.
Жителі Причорномор’я (територія сучасної України) виготовляли найрізноманітнішу зброю для оборони - від мідних сокир та бронзових мечів до гармат.
Експозиція UKRANIA MILITARICA об’єднує колекції Музею ПЛАТАР, Музею родини Шереметьєвих, приватної колекції Євгена Гредунова та військової техніки корпусу “Азов”. Портрети та батальні полотна з колекції Львівської національної галереї мистецтв доповнюють виставку.
Коли виставка була у палаці Потоцьких, сюди часто приходили наші воїни — як ті, що їхали на фронт, так і ті, що вже повернулися з війни. Куратор виставки у палаці Потоцьких Оксана Козинкевич екскурсію починала з фрази: “Ви споглядаєте наше з вами спільне минуле”.
Вона починала від кіммерійців, яких вважають “батьками” скіфів. Запитувала: “Ким був Ахілл, з якої землі він походив?”. Відповідають, що грек. “Ви дивилися фільм “Троя”? Як там виглядають греки?” - “Чорняві, смагляві, броваті. А Ахілл? Бред Пітт (виконує його роль у фільмі) — високий блондин з ясними очима. Як він потрапив до греків? Бо був кіммерійцем, вихідцем із Кіммерії — теперішніх наших територій. Зараз там є коса “Ахіллів біг”, де Ахілл бігав на великі дистанції. Там археологи знаходили таблички “Посвята Ахіллові”. Герой похований на острові Зміїному. Прах єдиного сина забрала засмучена матір і привезла додому, аби поховати у цьому загадковому місці”.
Оксана Козинкевич розповідає воїнам про побратимство. Ахілл просидів багато років під стінами Трої, не вступаючи у бій, як його не вмовляли. Став до бою тільки тоді, коли загинув його побратим Патрокл.
Побратимство було характерне для скіфів та сарматів. Збереглися малюнки з тих часів, де зображено двох воїнів-скіфів, які п’ють один на двох келих (на фото). У козаків побратимство було теж. У них у ХVІІ столітті була спеціальна Літургія на побратимство. Зараз кожен український воїн, що боронить Україну на сході, теж має побратима...
На виставці показують, яка зброя була у древніх воїнів, розповідають про характер ведення бою. Згадують навіть про амазонок, з якими одружувалися сармати.
Саме кіммерійці були першими кіннотниками. Скіфи носили при собі два мечі, бо вміли битися обома руками. Мечі були короткими — до 50 см, тому бій був ближній. Треба було мати велику відвагу, щоб битися, дивлячись ворогові у вічі. Дівчата-сарматки мали право їздити верхи, бо треба було боронити себе, свій дім.
Жінки-сарматки сиділи на конях до заміжжя. Потім їм не дозволяли їздити верхи, бо вагітна могла втратити дитя. Та коли починалися воєнні дії, усі сідали на коней, і билися.
За часів кіммерійців меч до рук брали хлопчики п’яти-шести років. На виставці є надщерблений меч із затупленим вістрям. Він важкий. І дитина мусила брати до рук цю зброю.
Цікавими є легенди про походження скіфів. Одна з них пов’язана з Гераклом, який, поганяючи коней, забрів у скіфську землю, де його застала зима і велика халепа. Донька Борисфена, вродлива змієнога дівчина Апі, заховала його товар і сказала, що не відпустить його доти, доки на деякий час не візьме його за чоловіка (так, не він її візьме за жінку, а вона його за чоловіка). Геракл не дуже опирався — погодився. Герой затримався на наших землях на тривалий час, у нього з Апі народилось троє синів. Перед відходом Геракла Апі поцікавилась, що має чинити з ними, коли виростуть. У відповідь почула: “Як зустрінуть свої мужні літа, то вчини ось як: котрий з них натягне цей лук та одягне пояс, того пошли у ці краї”. Геракл носив два луки і один передав Апі, а ще пояс та корячок (посуд для пиття), і пішов. З-поміж трьох братів це завдання вдалося виконати наймолодшому — Скіфу. Апі старших синів вигнала, а молодшому передала владу. Виявляється, саме скіфи вперше почали використовувати булаву - не як зброю, а як символ влади.
Можна лишень уявити собі, як виглядали скіфи-кочівники, скільки шуму було від їхнього пересування. Нагадували живу хмару, яка сунула степом під акомпанемент мукання, іржання, мекання, бекання, крики дорослих, плачі дітей. Корму для тварин не заготовляли - коні самі добували траву з-під снігу, б’ючи копитами. Інша худоба йшла за ними услід і паслась.
Пані Оксана розповіла, що мала щастя знятися у документальному фільмі про скіфське золото. Тоді їй було 18 років, навчалася у Київській академії мистецтв (на той час Художньому інституті). Пригадує: “Мені сказали, що будуть знімати документальний фільм про скіфське золото. Я відмовлялася, однак мене переконали, що я є скіфо-сарматським типом жінки”. Перед зйомками їй одягнули на голову корону скіфської цариці. “Корона була важка. Уся обшита бляшками із золота
90-ї проби, якої сьогодні нема. Одягли персні на кожен палець. Після зйомок все, всі скарби сховали у сейфі”, - каже Оксана Козинкевич.
Скіфи були справжніми воїнами, так само, як і сармати. Коли помирав цар, син не успадковував його влади, а починав все від початку. Усе золото, яке мали його батько і матір, закопували в землю. Найсвятіше у скіфів — їхні могили. Пишно хоронили царя. На той світ з ним ішло все його багатство — коні (іноді цілий табун), слуги, жінки... Десятки, а може, й більше десятків могил зосереджувалися у скіфських курганах, яких багато віднайшли згодом.
Інтерес до скіфського золота особливо зріс після видатних знахідок у курганах ХХ століття. Росія на початку ХІХ століття розкопувала кургани і вивозила знахідки. Найцінніші скарби нашої скіфської культури опинилися в Ермітажі. Там зберігається 40 тисяч скіфо-сарматських предметів. Доступ до них обмежено.
Коли український археолог Борис Мозолевський у 1971 році під час розкопок відомого скіфського кургану Товста Могила на Дніпропетровщині викопав славнозвісну золоту пектораль, росіяни вимагали, щоб передав усі знахідки, зокрема і пектораль, до Ермітажу на експертизу. Борис Мозолевський відповів: “Яка експертиза? Це скіфське золото 90-ї проби. Не треба експертиз. Усе залишається в Україні”.
Звертаючись до наших воїнів, пані Оксана наголошує: “Ви повинні зробити те саме, що зробили скіфи”. А скіфам вдалося перемогли перське військо Дарія, яке налічувало 700 тисяч воїнів і мало 600 кораблів. Військо ступило на нашу землю у 514 р. до н. е. Для протистояння ворогові скіфи обрали тактику партизанської війни: заманювали супротивника у глиб своєї території, руйнуючи наведені персами мости, знищували невеликі групи воїнів, засипали колодязі та джерела, випалювали за собою траву. Після перемоги над персами в античній літературі почали оспівувати скіфську доблесть.
Фото організаторів
