Космонавти, альпіністи, воїни...

У світі налічуються десятки пам’ятників собакам. Є вони на усіх континентах, і поява кожного має свою драматичну передісторію. Та відомо, що один з найперших монументальний пес з’явився у Росії завдяки Нобелівському лауреату Івану Павлову — як пам’ятник «вірному другу й помічникові вчених». Науковець проводив досліди над тваринами, вивчаючи систему травлення. В результаті не один чотирилапий загинув…

Убив врятований альпініст

У Швейцарії символом відданості вважається пам’ятник собаці Баррі. Тварина з такою кличкою колись жила у монастирі ім. Святого Бернара на італійсько-швейцарському кордоні й працювала з альпійськими рятувальниками. Завдяки їй було знайдено в горах під сніговими завалами тридцять дев’ять альпіністів. А від рук сорокового він загинув. Бо чоловік, побачивши перед собою морду тварини, вирішив, що це — вовк, й убив свого рятівника.

Мумію Баррі виставлено у Музеї природної історії у Берні (Швейцарія). Пам’ятник встановлено біля входу на цвинтар собак у Парижі. З початку XIX століття та донині один з чотирилапих у монастирі Святого Бернара завжди носить ім’я Баррі. А з 2004 року існує Фонд Баррі, який було створено для того, щоб відшкодувати витрати на розведення собак породи сенбернар у розпліднику монастиря.

Лайку запустили у космос

Відомий у всьому світі й пам’ятник Лайці — собаці-космонавтці. Це була перша тварина, виведена в літальному апараті на навколоземну орбіту. Лайку запустили у космос 3 листопада 1957 року о пів на шосту ранку за московським часом на радянському кораблі «Супутник-2». Повернення її на Землю… не планувалося. Через 5-7 годин після старту Лайка загинула від стресу та перегріву. Згодом бронзовий пам’ятник собаці було встановлено у Москві.

У США героєм став Балто — сибірська лайка, що перевозила медикаменти під час епідемії дифтерії 1925 року у містах штату Аляски. Коли біда прийшла у місто Ном, вакцин для щеплення дітей забракло. По сироватку довелося відправити собачу упряж за тисячу миль. Чоловіка, який нею керував, дорогою паралізувало, і Балто сам знайшов дорогу, врятувавши від дифтерії тисячі людей.

Знаменитий Хатіко

Майже водночас у Японії встановили іншу скульптуру, в якій було увічнено пса Хатіко. Той був відданим другом професора Токійського університету. Собака щоранку проводжав свого господаря до метро, а в обідню пору зустрічав його біля станції, щоб разом повертатися додому. Одного разу у професора на роботі стався інфаркт, медики не змогли його врятувати. Чоловік помер. Відданий пес десять років день у день бігав до станції метро в надії зустрітися з господарем. Друзі науковця хотіли забрати чотирилапого до себе, та собака втікав, щоб знову повернутися на місце, де востаннє бачив професора.

Слава прийшла до Хатіко, коли про нього написала центральна газета у Токіо. До тієї станції метро почали масово з’їжджатися люди, аби побачити тварину на власні очі. Невдовзі влада вирішила увічнити собачу відданість у металі. Перша скульптура простояла кілька літ, й у роки Другої світової війни її переплавили, використавши сировину на потреби армії. Та після закінчення війни статую відновили. Вона досі вабить туристів. А драматична історія лягла в основу однойменного фільму.

Зупинили фашистів

В Україні теж є величний пам’ятник собакам. Він встановлений у селі Легедзиному Тальнівського району Черкаської області як нагадування про подвиг чотирилапих у роки Другої світової війни. Постамент присвячений загиблим прикордонникам батальйону Окремої Коломийської прикордонної комендатури прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту і їхнім службовим собакам. У кінці липня 1941 року близько п’ятисот його бійців разом зі 150-ма службовими собаками дали відсіч противнику. Прикордонники знищили багато ворогів, але й самі полягли. Останнім резервом став кінологічний загін. Коли на полі бою залишилося лише кілька живих прикордонників, на ворога випустили сто п’ятдесят службових вівчарок. Це зупинило наступ фашистів на два дні. Тих собак, що вціліли в бою, німецькі солдати розстріляли.

Фото з відкритих джерел