Віталій Портников розповів, чому Україна свариться з Польщею

У бекграунді він нагадав останню заяву заступника міністра закордонних справ Польщі Павла Яблонського, що стосунки між Україною і Польщею зараз не у найкращому стані. Цій заяві Яблонського передувала низка обміну скандальними заявами і рішеннями зовнішньополітичних відомств двох країн. Зокрема, керівник президентського Бюро міжнародної політики Польщі Марцін Пшидач порадив українцям з більшою повагою і вдячністю ставитись до допомоги таких союзників, як поляки. У відповідь МЗС України викликало посла Польщі у Києві Бартоша Ціхоцького, що одразу ж викликало засудження з боку прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького. Моравецький назвав це «політичною помилкою». У відповідь МЗС Польщі також викликало посла України у Польщі Василя Зварича.

«Багато хто вважає, що конфлікт між Києвом і Варшавою пов’язаний із певною імпульсивністю українського політичного керівництва, із певною невдячністю до дій союзників, — говорить Портников. — Однак я все ж таки порадив би подивитися на цей конфлікт об’єктивними очима. Сама сутність розбіжностей між Україною і Польщею пов’язана з ситуацією щодо постачання української сільськогосподарської продукції до Польщі.

Протести польських фермерів, які призвели до відставки ексміністра сільського господарства якраз у день, коли до Польщі прибув із першим після початку війни візитом президент України Володимир Зеленський, закінчилися домовленостями між Польщею та іншими країнами центральної Європи з Єврокомісією. А саме: Єврокомісія запровадила обмеження на постачання української аграрної продукції до Польщі та інших країн центральної Європи до 15 вересня. Після 15 вересня ці обмеження мали бути скасовані. Польщі та іншим країнам центральної Європи давався час підготувати свій ринок до конкуренції з боку українських сільгоспвиробників. Ба більше, польські та європейські фермери отримували від ЄС щедру компенсацію за те, що вони, за великим рахунком, будуть виконувати домовленості в рамках угоди про Асоціацію України і Євросоюзу… Однак польські політики керувалися не стільки питанням, чи потрібна на польському ринку українська агропродукція, скільки передвиборчими міркуваннями. Заборона української агропродукції аж ніяк не пов’язана з польсько-українськими взаєминами, а виключно з бажанням збереження влади. Хоча представники польської влади і намагаються маскувати це своє бажання думками про польських фермерів і міркуваннями щодо захисту національних інтересів Польщі… Україна, звісно ж, не тільки очікувала, що 15 вересня будуть скасовані обмеження на постачання української агропродукції. Вона чула ці запевнення, зокрема, від президента Анджея Дуди, який під час своєї зустрічі з Володимиром Зеленським пообіцяв, що Польща гідно підготується до моменту скасування цих обмежень. Однак якраз тоді, коли президент рф путін повідомив, що відмовляється від Чорноморської зернової ініціативи і таким чином створює додаткові можливості для знищення українського агросектору, країни Європи вернулися до Єврокомісії з вимогою залишити обмеження на допуск української агропродукції на їхній ринок діючими і після 15 вересня. А прем’єр Польщі Матеуш Моравецький підкреслив: якщо Єврокомісія не погодиться із цим меморандумом центральноєвропейських очільників урядів, то Польща запровадить таке обмеження в односторонньому порядку.

І можна скільки завгодно пропонувати українцям дякувати полякам за підтримку (що, поза сумнівом, потрібно робити, бо Польща — важлива країна. І з точки зору прийняття українських біженців і з точки зору транзиту фінансової і воєнної допомоги, яка приходить з країн західної Європи). Але разом з тим не можна не помічати, що коли в один і той самий час путін відмовляється від Чорноморської зернової ініціативи, а Моравецький наполягає на можливості продовження обмежень на постачання української с/г продукції в односторонньому порядку, то це не стільки допомога Україні, скільки синхронізована, принаймні у намірах, спільна дія із президентом рф, а не з президентом України.
І за що варто було б подякувати польським політикам, так це за те, щоб вони не були такими собі прихильниками польських фермерів за рахунок українських інтересів. І що в той момент коли їхня прихильність до власних фермерів співпадає із прихильністю до намірів президента рф путіна зруйнувати український агроринок, вони могли б замислитися: а чиї інтереси вони насправді захищають: фермера у Білостоці або «не фермера» у кремлі? Це риторичні питання. Мені здається, кожен польський політик прекрасно знає, що відбувається. Уся ця історія із так званою сваркою між Україною і Польщею — поганий сигнал щодо майбутніх взаємин між двома сусідніми країнами.

Звичайно, немає жодних сумнівів що Польща підтримує Україну в її боротьбі з рф. Але немає жодних сумнівів, що Польща зацікавлена в українській перемозі. Тому що якщо уявити російські війська на кордонах Польщі по всьому периметру і перетворення України на таку собі квазідержаву як білорусь, то питання безпеки Польщі не виглядатиме так чудово як сьогодні. Так що, звичайно, українці мали б дякувати полякам, але й поляки мали б дякувати білорусам, які зараз борються з режимом лукашенка, і українцям, які знищують російську армію на фронті — за бажання бачити свої країни вільними від диктаторських режимів. Українці платять за це набагато вищу ціну, ніж інші народи колишнього пострадянського простору. Однак кожен, хто бореться за свободу і за те, щоб диктатори не перемогли, заслуговує на повагу від польського народу".