Ігор Гулик

Є дуже симпатична кінострічка Білла Кондона «Хороший брехун».

Відверто кажучи, від чергової «людської комедії», а, точніше, небаченого безґлуздя, мені навіть лячно вживати такі заголовки до своїх публікацій.

Про масштаби здрібніння шагреневої шкіри сучасної путінської Росії може свідчити свіжа публікація «вождя».

Цілком можливо, що відмовою оштрафувати Зеленського за незаконне карантинне кавування у компанії найближчих соратників жреці Хмельницької феміди переслідували цілком шляхетні цілі.

…Безпрецедентний випадок: кілька відставних американських топ-генералів та адміралів написали відкритого листа Дональду Трампу.

…Усе було на найвищому рівні. Золота труна в актовому залі університету Міннеаполіса, міський голова, що першим підійшов до гробу і прихилив коліно, сотні тисяч скорботних облич на площі та прилеглих вулицях, мільйони таких же безутішних – біля екранів телевізорів. Крім однієї, суттєвої деталі, яка принишкла за пишними лаштунками сучасної американської трагедії.

…Кажуть, на зустріч до Зеленського запрошували кількох дуже поважних журналістів, по-модному, - лідерів громадської думки.

Верховний суд України скерував до Конституційного суду подання щодо відповідності нормам Основного закону «обмежень на час карантину, передбачених положеннями окремих нормативно-правових актів, ухвалених Кабінетом міністрів України і Верховною Радою».

Пригадуєте, як затяті прихильники кандидата у президенти Зеленського порівнювали його з Рональдом Рейґаном.

Чи не здається вам, що ось уже рік, як ми мчимо вивченим шляхом навспак, у порівняно недавнє минуле, зауважуючи за вікном знайомі, не надто приємні пейзажі, людей, про яких воліли б не згадувати, речі, що, видавалося, годяться лише для смітника?

Серед чудернацьких і навіть диких скандалів доби Зеленського, особливо у часи карантину, важко відшукати бодай один без ноток популізму.

Від споглядання за «новими обличчями» з трускавецькими дипломами, якими переповнена нинішня Верховна Рада, напрошуються не надто гарні аналогії.

Я так розумію, що Зе!Команда вичерпала позірно «пристойні» методи урядування.

Давно зауважено, що у визначальні моменти український 73-відсотковий президент поводиться «за Фрейдом».

«Надія і опора» 73 відсотків, «миротворець» і «борець з бідністю», а ще «майстер посадок» - вляпався у геть песимістичну історію, сюжет якої вже почав потихеньку розгортатися і обростати новими репризами. Від цих неприємностей Зеленського не врятують ні його акторський талант, ні тим паче карантин ручного режиму.

Рано чи пізно вимушене усамітнення завершиться і усім цікаво: яким буде світ після шокової терапії коронавірусу.

Часто згадую історію одного дончанина, яку він розповів мені років зо три тому.

Мас-медіа, політологи і пересічні громадяни, втомлені карантином, мов свіжу кістку, обсмоктують підсумки першого року президентства Володимира Зеленського.

«Нам слід не виставляти свої добрі риси напоказ, а сховати їх від людського ока. Отримавши нагороду від людей, ми втрачаємо нагороду від Бога».

Мій батько не часто ходив до церкви. Хоча був глибоко віруючою людиною.