Ігор Гулик

Кривава драма передостаннього диктатора Європи Аляксандра Лукашенка

Є чудова і повчальна драма "Ноель", яку рекомендую переглянути всім не тільки для естетичного задоволення, але і для поживи для роздумів

Зе!партія, рейтинги якої упевнено повзуть униз (за останньою соціологією "Рейтингу" – 25 відсотків) напередодні місцевих виборів, звично для власних політичних практик, перекидає все з хворої голови на здорову

Небачена активність Леоніда Кравчука у ролі керівника української делегації у ТКГ в Мінську не дивує, а, радше, насторожує

Режим Зе!клоунократії що не день, то "зблискує" своїми новими, досі незвіданими гранями.

Якщо вірити Нассіму Ніколасу Талебу та його бестселеру «Чорний лебідь», історія людства видаватиметься ланцюжком обумовлених випадковостей...

Від такої України відвернеться увесь цивілізований світ, залишивши її наодинці з «русскім міром»

Президент Зеленський, виконуючи вимогу луцького терориста, мав би сказати іншу фразу: «22 липня». Дивитися всім»

«Паша, що будемо робити, як владу захоплювати?». «Головне її не втратити, Ігоре».

Українське суспільство дедалі більше схоже на мандрівника, який блукає в інформаційному тумані, збитий з пантелику не тільки відчутністю шляхових вказівників, але й різнобоєм сигналів, які лунають з усіх усюд. Відсутність стратегій, неспроможність сформулювати головні меседжі, які б допомогли визначитися «на місцевості», дати розуміння того, куди йдемо, чого чекати і до чого готуватися…

Відомий російський політолог, історик Валєрій Соловей, якого кремлівський режим звільнив з посади професора МГІМО (Московського державного інституту міжнародних відносин) за «нелояльність», заявив в ефірі одного з українських телеканалів про неминучу катастрофу, яка насувається на його батьківщину

Американський репер Каньє Вест, що, ні сіло ні впало, раптом вигулькнув серед куцого списку кандидатів у президенти США, не соромиться називати себе божевільним. Така специфічна бравада є властивою для представника шоу-бізу, який кокетує перед вдячною публікою. Публікою, яка сьогодні гучно аплодує твоїм сценічним вивертам, а завтра може проголосувати за нове амплуа лицедія – політичне

Заступник міністра закордонних справ України Василь Бондар, закликаючи українців бути «ментально готовими» до повномасштабного наступу російський окупаційних військ, влучив «у штангу».

В українській політиці часів незалежності завжди присутні персонажі, прізвища яких ставали маркерами явищ, тенденцій і поведінки наступників. Одіозні фігури йшли самі або їх змітали з політичної шахівниці, але серед нових рекрутів у владних коридорах можна зауважити типажів з рисами, до болю схожими "папередніков". Їх діяння чомусь неодмінно ставали і стають граблями для наступників.

Після недавнього оприлюднення законопроєкту про медіа, а тепер ще й зі скандального інтерв’ю очільника Зе!Офісу Андрія Єрмака The Washington Post нарешті можна зробити висновок про те, кого чинна влада вважає своїм навіть не опонентом, а найбільшим ворогом.

Останнє опитування Київського міжнародного інституту соціології мене збило з пантелику.

Є дуже симпатична кінострічка Білла Кондона «Хороший брехун».

Відверто кажучи, від чергової «людської комедії», а, точніше, небаченого безґлуздя, мені навіть лячно вживати такі заголовки до своїх публікацій.

Про масштаби здрібніння шагреневої шкіри сучасної путінської Росії може свідчити свіжа публікація «вождя».

Цілком можливо, що відмовою оштрафувати Зеленського за незаконне карантинне кавування у компанії найближчих соратників жреці Хмельницької феміди переслідували цілком шляхетні цілі.

…Безпрецедентний випадок: кілька відставних американських топ-генералів та адміралів написали відкритого листа Дональду Трампу.

…Усе було на найвищому рівні. Золота труна в актовому залі університету Міннеаполіса, міський голова, що першим підійшов до гробу і прихилив коліно, сотні тисяч скорботних облич на площі та прилеглих вулицях, мільйони таких же безутішних – біля екранів телевізорів. Крім однієї, суттєвої деталі, яка принишкла за пишними лаштунками сучасної американської трагедії.

…Кажуть, на зустріч до Зеленського запрошували кількох дуже поважних журналістів, по-модному, - лідерів громадської думки.

Верховний суд України скерував до Конституційного суду подання щодо відповідності нормам Основного закону «обмежень на час карантину, передбачених положеннями окремих нормативно-правових актів, ухвалених Кабінетом міністрів України і Верховною Радою».

Пригадуєте, як затяті прихильники кандидата у президенти Зеленського порівнювали його з Рональдом Рейґаном.

Чи не здається вам, що ось уже рік, як ми мчимо вивченим шляхом навспак, у порівняно недавнє минуле, зауважуючи за вікном знайомі, не надто приємні пейзажі, людей, про яких воліли б не згадувати, речі, що, видавалося, годяться лише для смітника?

Серед чудернацьких і навіть диких скандалів доби Зеленського, особливо у часи карантину, важко відшукати бодай один без ноток популізму.

Від споглядання за «новими обличчями» з трускавецькими дипломами, якими переповнена нинішня Верховна Рада, напрошуються не надто гарні аналогії.

Я так розумію, що Зе!Команда вичерпала позірно «пристойні» методи урядування.

Давно зауважено, що у визначальні моменти український 73-відсотковий президент поводиться «за Фрейдом».