Що стоїть за статтею в NYT про «секретні» переговори щодо миру
The New York Times написало, що путін нібито передав у Вашингтон пропозиції щодо мирних переговорів з пропозицією зафіксуватися по лінії зіткнення
Якщо не ставити під сумнів правдивість джерел NYT (хоча, як на мене, їх варто поставити під сумнів), виникає ще два питання: чому саме зараз і чи не блефує кремль.
Я вже писав неодноразово: ця війна почалася перш за все через те, що росія стрімко втрачала свою субʼєктність, як одного з полюсів світу (в двополярному світі росія має місце субпідрядника у певних поліцейських функціях для одного з двох гегемонів (Китаю). путін щиро вважав і вважає, що захоплення України (часткове захоплення і створення буферної зони напруги) зробить його третім полюсом світу. І коли ми говоримо про логіку кремля, ми маємо виходити саме з цих міркувань. Вони є основою всього, включно з поняттям суверенітету, про який зараз говорить путін. Він справді не дуже бреше (в його логіці, звичайно), коли застосовує щодо майбутнього росії гітлерівську дихотомію «або-або». Або росія перемагає, або вона перестає існувати. Для нього «перестати існувати» дорівнює «відсутності суверенітету, а відсутність суверенітету — це втрата статусу одного з полюсів у глобальному світі.
Ця преамбула потрібна, щоб спробувати пояснити чи міг би путін дати добро на початок переговорів. І відповідь, як на мене, наступна: теоретично, така пропозиція можлива. Річ у тому, що ми дуже часто говоримо про те, що путін готується до затяжної війни, але ми маємо розуміти: він до неї досі не готовий, попри всю браваду. Є ще один аспект: чим довше триває безперервна війна, тим більше ослаблюється росія (економічно, технологічно і демографічно, перш за все). Але є ще один фактор: водночас, росія стає все більш залежною технологічно від Китаю в цілому ряді галузей, які складатимуть економіку майбутнього. Поки росія ні в якому разі, не є васалом Китаю, але продовження війни на пару років зробить економіку росії технологічно залежною від Китаю на роки. Це стосується перш за все високотехнологічних галузей (телекомунікація, електроніка, ВПК, енергетика, видобувна промисловість і т.д.), і в кремлі це прекрасно розуміють.
Тому, теоретично, путіну могло б бути вигідно зробити воєнну паузу в середині наступного року, правда, путін вважає, що до того часу він вийде на адмінкордони Донецької і Луганської областей. При цьому, можна не сумніватися, що будуть виставлені додаткові умови: визнання нових територій (на це ніхто не піде) і, що більш важливо для путіна, часткове зняття санкцій як з економіки, так і з нього персонально. Це, судячи з усього, його програма максимум. Якщо цього не стається — він продовжує війну.
В разі навіть неуспішного переговорного процесу, в москві вважають, що сам факт, навіть таємних переговорів, дає путіну субʼєктність, як гравця, який сам на сам з США, не оглядаючись на Пекін, може вирішувати такі конфлікти.
Стаття в NYT також може запустити ще два неочевидні, на перший погляд, процеси. Перший — внутрішньоамериканський. У передвиборчий період можуть активно запускатися різні лінії наступу на Байдена від нібито секретних домовленостей до того, що він втратив шанс на мир. І ця сюжетна лінія може почати жити самостійним життям.
Друга історія повʼязана з Україною. путін неодноразово говорив, що від переговорів відмовляється саме Україна. І можна не сумніватися, що для внутрішнього споживача, росіянами буде використовуватися саме ця теза, що росіяни пропонують мир, а українська влада відмовляється від цього. Багато хто з нас розуміє, що це брехня, але технології масових комунікацій працюють інакше.
