Зеленський дуже довго грав роль Черчилля. Але пік цієї вистави пройшов
Зеленський, Польща та потопельники
Володимир Зеленський гарно грав роль Черчилля на експорт. Але роки йдуть, і варто з театрального гуртка вийти в реальність. В ту реальність, де Reuters тицяє мордою в схеми Татарова. І в ту реальність, де досить довготривалий захват Glory to Ukraine! змінюється на першочергову увагу урядів до внутрішніх проблем.
Так сталось із Польщею.
Чи є Польща другом і найбільш адекватним сусідом? Очевидно, що так. Чи не були Дуда з Моравецьким адвокатами України в ці довгі місяці протистояння? Були.
У Польщі вибори. І за перемогу в Сеймі змагатимуться не лише дві основні партії, а й більш крикливі радикали, які не цураються розказати про наглих українців і відсутність подяки. Тож найгірше, що може зробити Україна — це розказувати, як нам нах*р не всралися польські яблука та цибуля.
Чи має польський уряд захищати свого фермера? Очевидно, бо це ключовий виборець. Очевидно, бо в усталених демократіях — це потужний гравець. І ти не можеш, як в Україні, насрати на голову фермеру — виживай, як хочеш. Ти лох і проголосуєш за Поворознюка, якого ми покажемо в серіалі.
Друге — оцей наш експортний коридор зерна і є першим тестом, наскільки Україна може дотримуватись правил, коли потрапить до ЄС. Очевидно, то тоді не можна проводити різноманітні схематози з аватарками рєшал із ОП. Власне, десь це і мав на увазі Дуда, коли сказав пасаж про «потопельника».
Далі. У нас купа й*бнутих сусідів, які хочуть нашої смерті. Польща має свої таргани, але з ними можна вести діалог і мати прагматичні взаємовигідні стосунки. Це десь як Велика Британія та Франція, які мають багато спільних коренів, багато разів сралися між собою, але зрозуміли, що добре і прагматичне сусідство збереже їх суверенітет та життя мільйонів громадян.
Зеленський дуже довго грав роль Черчилля. Але пік цієї вистави пройшов. І тепер замість аплодисментів будуть вимагати плани дій та рішення.
Колись Велика Британія зрозуміла уроки втрати на війні двох поколінь здорових плідних чоловіків. І тому Клемент Еттлі почав конструювати НАТО, щоб уже точно новим британцям не знадобилось проливати кров за себе і треті держави, які просрали плани підготовки до війни. І цей план працює донині.
Окремо напишу про маніпуляцію, що з 2024 року Польща начебто не буде помагати українським біженцям. Скажу так: два роки серйозний термін, аби визначитись із планом на майбутнє і зрозуміти, що ти хочеш. Будувати нове життя деінде чи повертатися додому на повоєнну відбудову. Всидіти на двох, а то і трьох стільцях не можна буде. Страшно? Всім страшно. Думаю, батькам у Харкові, які відводять дітей у школу в метро теж страшно. Але коли ютуб шортс чи інста підкидують мені блог якихось хитрих українців, які розповідають про те, які вони «біженці з Закарпаття в Норвегії». І там контент розпаковки харчової допомоги — де баба ріже лосося на тлі молодого мужика, який лежить з телефоном на дивані — це таке собі. Тому є ще рік, визначайтесь, що ви хочете. У польського уряду є своїх 40 мільйонів громадян, і вони в пріоритеті. Це реал політік.
