Окупанти перестали приховувати свої істинні цілі того, а нащо їм знадобилась війна в Україні
Пушкіністанців в окупованому Криму агітують вступати в армію на контракт
«Ти випадково не знаєш, де «Печерські пагорби у Києві?», — питає один окупант без каски в окопі в іншого.
«У мене там тітка живе. Крутий район. А що?», — уточнює другий.
«Мрія у мене. Квартиру там хочу купити. Війна закінчиться, Київ повернемо, сім’ю туди перевезу», — запевняє окупант.
«А я до Одеси рвану, море люблю».
Ми всі розуміємо, що мова аж ні про яку «купівлю» житла в популярних містах, в модних районах. Мова про те, щоб віджати його у власників. Яких перед тим надійно утрамбують в ближньому яру.
Колись ми гуляли тими самими печерськими пагорбами з чоловіком.
— Ти би хотів дізнатись, хто живе в твоїй родинній квартирі в цьому домі? Вказала я на красивенну будівлю майже під ребрами ОП.
— Якась енкаведешна тварина.
Професорську квартиру з гарнезним інтер‘єром так «купив» (насправді не купив) гість із боліт у 30-х роках минулого століття.
Попередньо вигнавши вдову та малу дитину на вулицю. Перед тим кілька сімей їх сусідів безвісти зникли.
Вдова взяла під пальто фарфорову тарілку із сервізу. Білосніжну з хвилястими краями.
— Що це таке? Заберімо її, — сказала я чоловіку, коли знайшла тарілку в коморі.
Зараз та тарілка використовується, коли я печу млинці, вафлі та оладки.
Я не боюсь сказати, що найбільшим моїм острахом в лютому 2022 було те, що якась нетружена самиця з боліт буде лапати мій дім. І натягати на себе моє життя.
