Сєргєй Бабкін — яскравий приклад людини-малороса, який не планує змінюватись
І ще з кігтями кидається на тих, хто конструктивно про це нагадує
Сірожа сильно образився, що йому вказали на спільні концерти з представниками держави-окупанта, і понеслось.
Харків‘янин Сєргєй дуже сильно не розуміє, що час єднання із усім пушкінстанським і толерування його — якщо ти не упоротий прихильник ОПЗЖ чи Арестовича — закінчився.
Про «зраду» в 2023 році — це пукнути в чужу тарілку.
Бо ж 90% наших «зрад» — це ніщо інше, як суспільна дискусія, діалог, освоювання інструментів громадського контролю та суспільного розголосу.
Кожне звільнення корупціонера, кожна назріла реформа починалась із проговорювання і суспільної критики.
Голос — то наша золота акція.
Його позбавлені два наших убогих сусіди, і тому вони мають те, що мають. Раби з іпотеками та кредитами.
Багато хто прагнув забрати в українців голос.
Знайшла дуже показове питання ще тіпа липового журналіста Подоляка до Януковича в 2010 році: «Як зробити простого українця психологічно готовими бути законослухняним?»
Це був анонс того, як зробити із України щось схоже на картопляну плантацію на Півночі.
Бабкін, як медійна особистість, вмер для мене, коли навесні минулого року дав інтерв’ю, як класно його сім’я з нянею (!) прилаштувалася на німецький соціал. І як класно, що батьки німецьких однокласників його дітей оплачують зайнятість дітей. Поїхав за кордон — той момент, коли треба закрити пельку. Далі — чи так багато пересічних біженців мали змогу взяти з собою няню?
До речі, до 2016 року я не знала, що таке група «Пятница». І хто такий цей Бабкін. Як виявилось, і дуже найс, що мої юні роки минули без цього клоуна.
