За цими «артоборонами» і «культурними фронтами» скоро реальних героїв не буде видно
«Наближають перемогу» — той мільйон людей в ЗСУ. Всі ми інші — тиловики і не варто перебирати на себе чужі заслуги
Стосовно спірної обкладинки одного журналу і людей, які «наближають перемогу».
Наближають перемогу в першу чергу воїни і люди напряму відповідальні за планування і реалізацію бойових дій. Вони мають бути в центрі.
Великі волонтерські фонди — теж допустимо. Десь у другому ряді.
Ключові і знакові волонтери теж. Хай будуть, але хтось справді знаковий, а не друзі і подруги.
Але я не зрозуміла, що там попереду Залужного робить жінка, яка переживала про «синдром розлюднення та акулізації» українського суспільства, в першому ряду. Такі речі, якщо ти Нобелівська лауреатка — недопустимі і огидні.
Кілька місяців тому, на Покрову, тому була схожа обкладинка про 25 воєначальників.
Де у військові записали… цивільного Олексія Рєзнікова. І ще гірше — Ганну Маляр, яка взагалі не воєначальник, а балакаючий спікер.
А для того, аби незручні прізвища не вийшли на перший план — список був не за ранжуванням, а по алфавіту. Крім того, не попали в список реальні комбриги, які рятували Київ, Харків, лупили окупантів на Півдні, у Вугледарі. Не попали загиблі легенди світового рівня, як Чобану чи Оксанченко, які зіграли ключову роль у рятуванні літаків та своїх вихованців-пілотів.
Радує одне. Ми живемо уже не в епоху нульових, коли цими рейтингами в глянці зачитувалися і пишалися. Зараз це скоріше ознака смаку того, хто замовляє музику. І смак цей з нотками оглядин на вибори.
«Наближають перемогу» — той мільйон людей в ЗСУ. Всі ми інші — тиловики і не варто перебирати на себе чужі заслуги. Бо за цими «артоборонами» і «культурними фронтами» скоро реальних героїв не буде видно.
