Ця історія показала небезпечність диктатури
Коли дрібний закомплексований диктатор, який живе у власному мінімірку фейкових папірців з фейковими доповідями під грифом «секретно», починає вірити у свою найвеличнішу величність, остаточно відірвавшись від реальності і закрившись від неї власною пропагандою
В перерві між минулим і майбутнім (так, він буде втілений в короткій перспективі) бунтом на росії хотів би акцентувати на іншому: на суті диктатури як такої.
Бо бунти саме такого характеру є неодмінною складовою диктатури.
І я про це говорив багато разів, зокрема стверджуючи, що жодної загрози хлопчики навального для російської системи не несуть, а кривавий бунт там буде, але буде організованим кимось на кшталт стрєлкова.
Власне, так все і сталося. З цією хіба відмінністю, що організатором (принаймні на першому етапі) стала куди більш системна персона, ніж стрєлков.
То ж сам факт і особа, що спричинила факт, мене жодним чином не здивували.
Здивувало мене в антипутінських бунтах інше: абсолютно африканський тип диктатури. Я думав, диктатура там тримається (мала б триматися) на мільйонах пригодованих силовиків, які будь-що будуть захищати в першу чергу себе і свою позицію в суспільстві. Я думав, що в разі подібних заворушень все буде виглядати так, як в Ірані, чи хоча б так, як в Сирії (путін буде мати на що опертись). Але це було так, як в африканських країнах. Навіть диктатура януковича була куди стабільнішою.
Але я не про це хотів сказати. А про дві інші важливі речі:
1) в той день по-суті зазнала краху доктрина «у війні винуватий путін, він піде і все налагодиться», яку досі просовує і у що сліпо вірять оточення Зеленського і він сам, повторюючи, як мантру, «будемо говорити з наступним президентом росії». Може, хлопчики мріють, що таким стане оця кудлата шм**а, що з арестовичем триндить, але цим мріям не здійснитись. Боротьба за владу в росії буде відбуватися між тими, хто буде за війну, бо війна — це породження і бажання того, що хоче людоїдське суспільство цієї країни. А предметом боротьби буде змагання: хто хоче більше вбивати українців, українських дітей і жінок.
2) ця історія показала небезпечність диктатури. Коли дрібний закомплексований диктатор, який живе у власному мінімірку фейкових папірців з фейковими доповідями під грифом «секретно», починає вірити у свою найвеличнішу величність, остаточно відірвавшись від реальності і закрившись від неї власною пропагандою.
Ця історія показала наскільки небезпечним для країни є диктатура, і як в один момент диктатура під своїми уламками може поховати цілу країну. Історія не нова: Лівія, Сирія, Ірак, але на цей раз дуже для нас наочна.
Особливо в контексті нашого рідного дурачка, який вибудовує диктатуру за лекалами путіна і навіть з його людьми, а таких пригожиних (які можуть все, не маючи жодного статусу) у якого вже з десяток.
