Коли летить шахед чи ракета — вона не вибирає в шибку чийого політичного прихильника залетіти сьогодні
Так само дніпровські хвилі не обирали, який саме будинок голосувальника Порошенка, Зеленського, Тимошенко чи Сальдо знести на своєму шляху після підриву Каховської ГЕС
Коли в Бучі збирали тіла наших закатованих окупантами громадян — їх не питали про політичні погляди.
Коли 24-річний гробовщик Ігор Середа розказував світу про страшні знахідки в деокупованих селах — було неважливо, за яку партію нацдемів голосували жертви.
Коли в Ізюмі в лісах збирали закатованих жінок, дітей і ідентифікували руку з браслетом — а це був батько двох дітей із Нікополя і наш досвідчений захисник 93 бригади. Що ви відчували в ту мить? Сперечалися через прізвища політиків минулих, нинішніх, майбутніх? Політики — я нагадаю, це наймані працівники з контрактом на 4−5 років. Не ідоли, не ікони, не Мік Джаггер, Пол Маккартні чи Христос.
Коли летить шахед чи ракета — вона не вибирає в шибку чийого політичного прихильника залетіти сьогодні.
Так само дніпровські хвилі не обирали, який саме будинок голосувальника Порошенка, Зеленського, Тимошенко чи Сальдо знести на своєму шляху після підриву Каховської ГЕС. Зносили в Чорне море усіх підряд — тепер ті дахи плавають біля одеських пляжів.
Що би не розповідали нікчемні політтехнологи і інстаграмиці з гіпсами на носах і булхорнами на вустах про «ось-ось і Крим ще за тепла» — ви бачите, як тяжко вигризаються метри землі, втраченої за перші пару тижнів.
Коли хтось вилазить нині з експертизою «контрнаступ накрився» чи «ах, побили «леопард» — я бажаю цьому іксперду бути зараз серед екіпажу на цьому напрямку. Але хтось це робить. І навіть заздалегідь попрощався з рідними. Побачив внука, поцілував дружину. Говорити і творити контрнаступ руками то є різні речі. І зараз уже можна говорити, що коли минулого листопада ми звільнили Херсон, це не був акт доброї волі окупантів. І не якісь таємні домовленості з Москвою. Це були довгі місяці ретельних боїв і вигризання — часто трагічних для нас.
Я хочу нагадати, що у нас не буде більше шансів на порятунок. Чи не єдиний раз нам пощастило, а точніше ЗСУ вигризло це право — що у нас є добрі союзники і підтримка. І головне — не загратися у скоропадських та винниченків, як це було 100 назад.
Ви певне, чули, як путін попри все уперся рогом, що «чому українці нашим коштом повинні жити і на наших історичних територіях?». І це свідчення, що у нас немає іншої можливості утвердитись у праві на життя ціною надзусиль і втрат. Про політичні смаки не питають у тих, кому оголосили тотальний геноцид.
У недалекому майбутньому ми підемо на вибори і будемо обирати партії та політиків на власний смак. Але до цього дня чимало хто з нас не доживе фізично. А ще хтось втратить свою людську подобу. Пам’ятайте про це. І робіть висновки.
