Про що мовчить путін
На зустрічі з так званими воєнкорами володимир путін з ентузіазмом і натхненням говорив про свою «спецоперацію» проти України
Про підрив електромереж, про створення «санітарної зони» та інші мілітаристські речі. Про що володимир путін не говорив — так це про людей.
Здавалося б, після звинувачень на адресу України, що це її дії призвели до обвалення греблі Каховського водосховища, путін мав би розповісти своїм співрозмовникам, як росія збирається розв’язувати проблеми жителів Херсонської області — тієї самої області, яку він анексував. Але жодного інтересу до цього, схоже, у російського президента немає. Ми, втім, уже знаємо, як насправді розв’язують проблеми людей, які опинилися в зоні затоплення, російські окупаційні війська — вони стріляють їм у спину, — пише Віталій Портников для Крим.реалії.
Жодного слова путін не сказав і про Крим. Здавалося б, саме він, а не керівники «нацистської України», мав би бути стурбований розвитком ситуації на півострові після того, як фактично припинив своє існування Північно-Кримський канал. І як тепер здійснюватиметься водопостачання Криму? Як функціонуватиме економіка півострова? Що робити людям? Але Крим, схоже, завжди цікавив путіна виключно як військовий плацдарм. Буде там вода чи не буде — здається, це його абсолютно не хвилює. Щоб із Криму можна було обстрілювати Україну, щоб Крим вдалося зберегти під російським контролем як свідчення «перемоги над нацистами». А люди?
А люди, думаю, не цікавили путіна ніколи. Його правління починалося з трагедії підводного човна Курськ. Новий президент навіть не перервав відпустку, а потім відверто грубо спілкувався з дружинами загиблих підводників. Зараз уже мало хто пам’ятає, що конфлікт володимира путіна і Бориса Березовського почався зовсім не з боротьби за владу, а після того, як контрольований олігархом Перший канал дозволив собі перейнятися питанням про байдужість путіна. російський президент зробив із цієї історії простий, я б сказав, путінський висновок — потрібно не проявляти або хоча б імітувати співчуття, а просто контролювати інформаційний простір.
Саме після загибелі Курська почалася тотальна «зачистка» телевізійних каналів. Про те, з якою байдужістю путін відгукувався про долі заручників, які опинилися в пастці московського театрального центру на Дубровці, ми дізналися тільки тому, що журналіст Леонід Парфьонов розшифрував репліки учасників наради в російського президента за допомогою сурдоперекладача. Гласність не завадила проведенню страшної «спецоперації», а Парфьонов більше політичних програм на російських телеканалах уже не вів.
Тому дивуватися байдужості президента путіна до майбутнього мешканців українського півдня чи Криму не варто. Це байдужість, яка вигодувана всевладдям двох десятиліть його правління. Саме завдяки їй володимир путін може ставитися до людей як до пішаків у своїх політичних іграх. Саме вона зумовила війну в Україні і може призвести до нових війн і нових страждань мільйонів людей, які путін, цілком можливо, навіть не помітить.
