Смішно, що й у самій росії місцеві експерти дивляться на Медведчука із сумнівом
Навіщо кремль випустив статтю Медведчука
15 січня кремль опублікував у ЗМІ статтю Віктора Медведчука. І це мене здивувало. Річ у тім, що перспективи Медведчука в Україні такі самі, як і в Януковича — жодних. Їхня доля —пенсіонерити на свої корупційні гроші в росії і увійти в історію як продажні лузери. І все ж таки стаття вийшла.
У цій історії з виходом статті мене цікавило лише два моменти. Навіщо його справді дістали з небуття? А ще мене цікавить те, хто реально готовий в Україні підтримати амбіції цієї потвори серед еліт та сепарів? Відповіді на перше запитання у мене поки що немає.
Можливо, це якась гра в довгу та заявка «уряд в екзилі»: Медведчук, Азаров, Янукович та інша шушера, яка втекла геть до росії, а тепер слухняно виконує всі команди кремля. Можливо, це тестування реакції на появу Медведчука у медіаполі. Є й інші припущення. А ось на друге запитання я вже маю відповідь.
Я витратив майже годину на моніторинг сепарських пабліків різного охоплення і можу впевнено стверджувати, що для абсолютної більшості тієї публіки стаття була не цікавою, а Медведчук для них уже постать зневажена і маргінальна.
Немає в нього ні підтримки серед електорату, ні готовності йти за ним навіть по команді кремля, ні сприйняття його як лідера.
Смішно, що й у самій росії місцеві експерти дивляться на Медведчука із сумнівом, бачачи його абсолютну фальшивість та відсутність харизми.
До речі, власне стаття настільки нудна, шаблонна і нещира, що її критикують навіть ті, на кого вона розрахована. Мікс зі старих тез і банальностей, без родзинки чи бодай якоїсь новизни. Підтримка такого тексту можлива лише за гроші чи за командою.
Схоже, це черговий прорахунок кремля і це наводить на думку, а чи не надто багато прорахунків у нього за останній рік? Тому що така кількість тактичних та стратегічних помилок, які зробили путін та його оточення за останній рік, свідчить про те, що у них явна проблема з оцінкою реальної ситуації, з прорахуванням перспектив та відсутній реальний план подолання проблем.
Для України це добре. Тому що рано чи пізно кількість помилок стане критичною, і колос на глиняних ногах впаде під їхньою вагою. А нам його просто доведеться підштовхнути. І ми це зробимо.
