Як виглядає мирне небо
Коли піднімаєшся з землі з обідраними ліктями, і дивишся нагору, ти розумієш, що то працює ППО. Що то свої. Наші
Якби мене спитали, як виглядає мирне небо, то я б показав оцю фотку.
Ти можеш працювати. Можеш відпочивати (так, знаю, що ніхто такого слова не вживає в армії, є інше дієслово, що починається на є... але не буду тут писав). Можеш обідати чи вечеряти. Втикати в фейсбук чи триндіти з друзями.
Але є завжди ті, що пильнують небо. І ти можеш не підозрювати навіть що саме зараз над тобою десь там на висоті довбаний Орлан 10 вже все фіксує і передає координати твого вопу чи кп. Або просто скупчення техніки та о/с.
Або вже все передав і десь там було прийняте рішення і якась залізна крилата смерть 80 року випуску радянського ОПК вже летить по тебе.
Але є ті, хто пильнують небо. І ти можеш нічого не знати. Не чути їх і ніколи їх не бачити. Не бути знайомими і навіть не підозрювати що вони є. До моменту оглушливого вибуху десь над твоєю головою.
І коли ти піднімаєшся з землі з обідраними ліктями, і дивишся нагору, ти розумієш, що то працює ППО. Що то свої. Наші.
Що десь тут поруч є пацани, які місяцями живуть переїздами від посадки до посадки. Ночують в ямах і окопах. Ризикують шалено, бо завжди є пріоритетними цілями для ворога. І боронять таких незначних сухопутних людських комах, як ми, які невідомо чим тут займаються в Богом забутих селах.
І то найкраща картина, яку я бачив за тих пів року.
Дякуємо братики, що пильнуєте небо. А ми тут, на землі, якось теж постараємось!
