Небезпечний сигнал. "Нові обличчя" готові піти на все, щоб залишитися при владі
Поговорімо про те, що відбувається в Україні
Європейські цінності — це цінності класичної ліберальної спрямованості, які проголошують непорушність прав і особистих свобод людини. «Libertas» перекладається з латині, як «свобода». До переліку цих свобод входять свобода слова і свобода віросповідання, верховенство права і один закон для всіх, почуття власної гідності, недоторканність особистого життя і рівність, загальні права людини і приватна власність, обмеження на державну владу і верховна влада народу, самовизначення нації й освічена, розумна державна політика. Бачачи те, чого досягають сьогодні суспільства, які сповідують європейські цінності, багато хто виявив бажання слідувати їхнім шляхом. Ліберальні цінності набули найширшого розповсюдження. Українці щиро сьогодні симпатизують європейським цінностям і поділяють їхню велику частину, навіть не усвідомлюючи цього і не розуміючи того, що вони потенційні прихильники лібералізму.
Головним аспектом ліберальної теорії є питання про співвідношення особистості й держави. Експерти підкреслюють, що для прихильників лібералізму концепція особистої свободи й обмеження державної влади мають таке рішення: держава не має права втручатися в підприємницьку діяльність і, тим паче, в особисте життя людини. Влада усвідомлюється лібералами як належне зло, яке слід обмежувати. Єдиною причиною втручання держави може бути захист власності та свободи одних від зазіхань інших.
За фактом основна функція держави полягає в захисті від несправедливості і насильства у всіх сферах життя людини, але виходячи за ці межі, вона втрачає сенс. Держава є гарантом верховенства права, і це її основна сервісна функція. Громадяни бажають підкорятися державі, а вона, використовуючи повноту влади в рамках закону і монополію на насильство, забезпечує порядок, безпеку і захист. Так повинна функціонувати сучасна цивілізована держава. І багато європейських країн — прекрасний приклад успішної реалізації всього перерахованого вище.
Але визнаймо, що сьогодні не всі європейські країни свято слідують принципам ліберальних цінностей. Наприклад, навіть, на думку експертів ЄС, Угорщина під керівництвом Віктора Орбана, який розширив повноваження прем'єр-міністра на противагу парламенту, в останні роки скочується в диктатуру, поєднану з однією з форм авторитаризму. Тиск на опозицію і обмеження різних свобод практикується Орбаном за підтримки громадян Угорщини. Угорці погоджуються на подібне, і це їхній вибір.
Питання в тому, що вибере Україна? Яка форма розвитку держави буде реалізована у нас?
Одна з головних можливостей ліберального суспільства — це демократична зміна влади. Право будь-якого громадянина обирати і бути обраним, створювати партії і брати участь у виборах, в тому числі, як незалежний кандидат, а так же свобода вибору. Ось ознаки вільного демократичного суспільства, яке сповідує ліберальні цінності. При цьому у владі можуть бути і праві, і ліві, і центристи. Хоча зараз багато експертів визнають, що максимальний запит саме на популістів, що заграють з суспільством. Яскравим прикладом такого популізму є Володимир Зеленський, а наслідувати його в цьому готові багато українських політиків. Навіть Віталій Кличко готовий роздавати обіцянки, які він не буде виконувати, для того, щоб отримати голоси виборців.
При цьому завжди є небезпека відкату від дотримання прав і свобод. Найчастіше це роблять, прикриваючись саме захистом інтересів держави та громадян. І якщо права і свободи починають усікатися, то це вкрай небезпечний сигнал. Зазвичай до такого тяжіє слабка влада в країнах з молодими демократіями. Це відбувається тоді, коли влада усвідомлює, що без маніпулятивних хитрощів не може зберегти своє правління. У таких випадках посилюється партійна диктатура, усікаються права безпартійних кандидатів, і за допомогою фінансового фільтру відсікають тих, хто не підконтрольний ФПГ близьких до влади. Крім того влада нацьковує підконтрольні їй правоохоронні органи на опозицію і конкурентів або ж на тих, хто готовий фінансувати опозицію. Але ще гірше, коли подібні дії мовчазно підтримують політичні еліти або лідери громадської думки, що входять у відвертий договірняк з владою заради того, щоб залишитися в правлінні і фактично законсервувати режим. Наприклад, у РФ такими партіями є ЛДПР Жириновського і КПРФ Зюганова. Вони узгоджують всі свої дії з владою.
Те, що ми бачимо сьогодні в Україні, все більше нагадує саме спробу законсервувати політичні еліти як старі, так і нові, для взаємовигідного забезпечення собі шансу на продовження політичного життя. Цілком можливо, що це їм вдасться. Але тоді це стане сумним фіналом історії під назвою «Трансформація України з пострадянської країни в цивілізовану європейську державу». І кожен з нас, хто усвідомлює ймовірність розвитку подібного сценарію, повинен зробити вибір: чи готові ми цьому опиратися або взяти в цьому участь. А крім цього, вже є чітке розуміння того, що «нові обличчя», які прийшли до влади, готові піти на все, щоб залишитися при владі. Після порушень Конституції президентом України, після тиску на суд і ЦВК, після явних порушень законів командою Зеленського, можна впевнено сказати, що вони підуть на все, включаючи фальсифікації на виборах, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Мій бунтарський характер дає про себе знати. Я буду цьому опиратися. Чи є у мене шанси в одного? Звичайно ж, ні. Але якщо все ж докласти зусиль і об'єднатися з однодумцями в політсилу або громадський рух, то можна змінити ситуацію в Україні. Цим ми зараз і займаємося. Сподіваюся, що вже найближчим часом ми представимо вам політсилу, яка буде інституційно відстоювати інтереси українців, яким важливі їх права і свободи, що базуються на європейських цінностях.
Можна нескінченно довго чекати якісних змін від інших, можна приєднатися до влади і гарантовано отримати свій шматок пирога за «лояльність» і закритий рот, можна навіть здатися і виїхати. А можна, засукавши рукави, очищати наші Авгієві стайні. Вибір за кожним з нас.
