Квіти, діти і злодійкуваті дорослі

Ними прикрашено кількасотметрову загорожу, що розмежовує асфальтівку від тротуару. Приємно для ока і для душі. Особливо відрадно через те, що квіти ці разом із комунальниками садили учні місцевих шкіл. Так би мовити, юнь долучилися до творення прекрасного.

Але…

За якийсь час світлі почуття від зробленої корисної справи у дітвори зів'яли як зірвані квіти на спекотному сонці. Котрась паскуда (іншого слова і не підберу) під покровом ночі вкрала кілька ящичків із геранню. Місто буквально вибухнуло гнівом. Гарячі бережанці обіцяли самосуд. Розсудливіші пропонували організувати нічну варту, встановити відеокамери спостереження, щоб з'ясувати, що то за типи зазіхають на рукотворну красу. І, окрім усього, своїми огидними вчинками ранять дитячі серця.

Одну особу, яка корчувала троянди біля ратуші, якось таки підловили. Зняли її злодіяння на смартфон і закинули ролик в Інтернет. Якщо та жінка має хоч на мізинець сорому, напевно, тепер мучиться від безсоння. А всі решта квіткокради?

Я тепер не дуже дивуюся, коли бачу черствих, байдужих, зверхніх, зарозумілих і жорстоких підлітків. Отих, які не здогадаються дати місце у трамваї немічній бабусі. Які по вечорах інфарктною музикою тероризують жителів сусідніх будинків. Які на своїх скажених джипах обляпують перехожих багнюкою. Які на кожному кроці брутально лаються, а на зауваження сторонніх посилають їх ще далі, ніж під три чорти.

Ці юні хами, напевно, у дитинстві пережили болючі стреси. Їх травмували ми, дорослі. У тому числі — вкраденими вазонами із геранню…