Мінімум половина з витрачених коштів на дороги йде на підтримку економік інших держав
З рівнем маржинальності на Великому Будівництві ми вже давно побили рекорди ринків ЄС та США
Як проаналізували «Наші гроші», у 2021 році 50% від усіх публічних закупівель в державі витрачається на дорожні ремонти. Інші 50% - на всі решта закупівель держави: військо, медицина, освіта і т.д.
Зеленський любить розповідати, що завдяки Великому будівництву було створено 170 000 робочих місць. Гадаю, що Зеленський десь випадково почув, що в Україні близько 170 000 км, переплутав з робочими місцями, раз ляпнув і далі вже його ніхто зупинити не може.
Бо, якщо грубо, кожен робітник цілий рік ремонтував 1 км, то, в принципі, навіть вручну, можна було отримати всі дороги по Україні непоганої якості.
Насправді навіть улюблена Зеленським Київська Школа Економіка зазначає, що у 2020 році відбувся ріст зайнятості з 13 000 до лише 21 000 осіб, 0,12% від усіх зайнятих в економіці. І це, переважно, сезонні робітники, з березня по листопад.
За минулий рік було відремонтовано менш як 4% усієї дорожньої мережі, за оптимістичними оцінками самого Укравтодору і Зеленського, бо інтерактивної карти з вичерпним переліком ділянок «будівництва» і його вартості, ми так і не побачили. Зате коштів витратили у 2020, як за 2016−19 рр. разом взяті, коли було відремонтовано не 4−5 тис. км, а близько 10 000. І продовжуємо стрімко набирати десятки мільярдів гривень боргів.
Проблема ще й у тому, що мінімум половина з витрачених коштів на дороги йде на підтримку економік інших держав (це без врахування викрадених коштів, які пішли на офшори Зеленського і таваріщєй): білоруський та російський бітум, західна техніка та добавки, турецькі, азербайджанські та китайські компанії, які себе прекрасно почувають на українському ринку. З рівнем маржинальності на Великому Будівництві ми вже давно побили рекорди ринків ЄС та США.
Іноземні компанії, яким раніше не було цікаво працювати в Україні через контроль Уряду за ціноутворенням та прозорі тендери, зараз готові масово заходити на український ринок, навіть якщо на початку потрібно буде мати нетривалу бесіду з Шефіром і Тимошенком за принципом МВФ: дороги за гроші. Бо таких заробітків немає ніде в цивілізованому світі.
Щоправда, жодна українська компанія так досі і не будує дороги чи мости в тому ж Азербайджані, Туреччині, ЄС чи Китаї…
