І після цього ви пропонуєте виносити важливі питання на референдум?

Згідно з опитуваннями, більша частина українців вірила в перемогу збірної України на чемпіонаті Європи з футболу. 36% опитуваних, ще до матчу з Англією, ставили на те, що саме Україна буде чемпіоном Європи з футболу. Україна. З футболу. Чемпіоном Європи. У 2021 році.

Всякі Італії та Англії, Іспанії та Данії котирувалися в опитуваннях набагато гірше. І це при тому, що збірна на цьому Євро на фарт вийшла з групи, жахливо грала більшу частину часу і лише в матчі зі Швецією продемонструвала дух.

І після цього ви пропонуєте виносити важливі питання на референдуми? Запитувати у людей, що живуть у містах, про ринок землі? Запитувати у людей про те, в чому вони розбираються приблизно так само, як у футболі, і на основі цих відповідей приймати рішення?

Патріотизм — це добре. І те, що ще десятки молодих голів стали патріотами в результаті Євро — це прекрасно. Але мова про інше.

Футбол проілюстрував, як має працювати громадська свідомість. Як легко нею маніпулювати, використовуючи патріотичні гасла. Вболівати за рідну збірну — це правильно. Залучати до цього процесу широкі маси — прекрасно. Але новоприбулі люди, які ще місяць тому не відрізнили б Мессі від Майкла Джордана, не можуть виступати експертами. Їхня віра не повинна вводити їх самих в оману, що вони розбираються у футболі. І не повинна стати підставою для того, щоб на основі цієї віри приймалися рішення. Тому що це небезпечно. Тому що люди вірили і готові були ставити гроші на перемогу збірної, навіть незважаючи на об'єктивні коефіцієнти букмекерів, які вказували на те, що шанси України в поєдинку з Англією мізерні. Але букмекери — це нудні експерти. Українське суспільство віддає перевагу вірі і часто вірі в чудо.

Ви не будете питати на референдумі, як проводити операції на серці. Тому не можете питати там же про питання економіки і футболу. Тому що в цих питаннях розбирається дуже мало людей. І саме тому демократія працює таким чином, що люди обирають депутатів та інших своїх представників, і ті вже відповідально приймають рішення. Саме тому у збірної з футболу є тренер, який і визначає, як грати і хто буде грати.

Ви не можете виносити важливі питання на референдум, адже рішення там приймаються на основі емоцій, а не в результаті раціонального аналізу. Просто тому, що для аналізу у більшості людей немає достатньої інформації. І достатніх знань, щоб прийняти правильне рішення на основі навіть наявної інформації. Якщо люди вірять в те, що збірна, яка слабо грає, де частина лідерів отримали травми, здатна раптом виграти чемпіонат Європи, то ці ж люди легко повірять, що не можна ніяких іноземців допускати до покупки української землі. Українці повинні виграти Євро, тому що вони українці. Іноземців не можна допускати до української землі, тому що вони не українці. І там, і там приблизно однакова логіка. А ще ми гарно співаємо.

І так, матч з Англією був жахливим. Україна грала дуже і дуже погано. І цьому може бути сотня об'єктивних причин. І щоб цього не повторилося, щоб були зроблені висновки, ці причини повинні бути проаналізовані. І якби Англія так програла, припустимо Бразилії, то після повернення додому експерти і журналісти не залишили б від неї каменя на камені. Розп’яли б тренера. Препарували б гравців. І зробили б все, щоб такого більше не повторилося. Навіть якщо в той день всі зірки стояли так, що все об'єктивно було проти Англії. А в Україні немає місця критиці. Є любов. Яка була зрозуміла після матчу зі Швецією, але абсолютно недоречна після ганебної поразки від англійців.

Читайте також: Як можна «пишатися» розгромною поразкою?..

Українці некритичні до своїх футболістів, точно так само, як некритичні до своїх політиків. І як некритичні до себе самих. Адже легко ставлять себе на місце політиків і думають, що діяли б так само. Адже легко уявляють, як програвали б Англії особисто.

Українці такі. І прощають їм все раз по раз. Голосують за корупціонерів. А потім дивуються, чому в країні корупція. Так ось тому, що ви самі заохочуєте корупцію. Тим, що прощаєте її. Яка ж буде тоді мотивація не красти? Так і українські футболісти. Відігравши чемпіонат жахливо, повзаючи по полю більшу частину матчів, вийшовши з групи завдяки збігу обставин і вигравши всього один матч у плей-оф, вони приїжджають додому і почуваються героями. То чи будуть вони щось міняти? Чи є у них мотивація? Чи зможе збірна колись грати на рівних з Англією? Чи футболісти повернуться в клуби олігархів, отримають дозу любові та нові конверти? І залишаться тими, ким вони були, не бажаючи їхати, і рости над собою, не бажаючи виходити із зони комфорту? Яка у них мотивація? Зрозуміло, що вони не будуть побиватися на полі зі свідомо сильним противником, адже і так їх назвуть героями. То навіщо ж?

Українці самі творці своєї реальності. Ця реальність — результат правил, які вони встановлюють у суспільстві. І навіть бачачи приклади футболу, українці все одно будуть хотіти, щоб у них запитували на референдумах. Зокрема й про те, як проводити операції на серці.

Джерело