Обіцяти виявилося простіше, ніж зробити: чотири «досягнення» команди Зеленського

Ми на багато чого дивимося крізь призму своїх емоцій і особистого ставлення. Через свою симпатію чи нелюбов до персони або події. І це заважає багатьом адекватно аналізувати те, що відбувається. Я вважаю за краще дивитися на все через дані статистики, порівнюючи результати як обіцяні, так і досягнуті.

Статистика — річ уперта, місцями навіть дратівлива. Для кого? Передусім для влади, адже на статистику сподіваються тільки вони, люди з урядового кварталу, забувши, що цифри — це незворотний результат їхньої дії, або вірніше — бездіяльності. Людям насправді все одно, який рейтинг у влади, скільки грошей вони обіцяють видати підприємцям з Дії, скільки реформ реалізувати, щоб жити в нашій країні стало легше і комфортніше, скільки вакцин обіцяють вколоти громадянам України… Ми з вами бачимо, як все відбувається в реальності. Ми в ній живемо, в цій реальності, і все відчуваємо на собі. Тож подивімося на досягнення разом.

Коронавірус. В України маса досягнень у цій сфері, кожне з яких — пряма поразка керівництва України. А третя зміна міністра охорони здоров’я за період пандемії говорить про неможливість знайти сильного управлінця, здатного не тільки красиво говорити, але й щось робити для того, щоб смертей стало менше, а медперсонал отримав нарешті реальну винагороду за свою роботу. Але що тут — неможливості чи небажання? Замість прикольних картинок і нескінченних брифінгів від МОЗ країна чекала захист по всіх фронтах: запаси кисню, вакцину у всіх населених пунктах, дисципліну в усіх медичних установах, обладнання та захист в кожній лікарні. Чекала раніше і чекає зараз. Уже сьогодні міністр Ляшко прострочив обіцянку за темпами вакцинації. Згідно з Національним планом вакцинації проти коронавірусу, в червні в Україні повинні зробити як мінімум 5,6 млн щеплень. Для цього щодня потрібно було вакцинувати приблизно 182 тисячі осіб, але цього не сталося. У нас всього вакциновано хоча б однією дозою 1 965 658 осіб, а повністю імунізовані й отримали 2 дози всього 710 996 осіб.

Замість обіцяної Зеленським вакцинації до Дня незалежності більшості наших громадян, які потребують щеплення від COVID-19, а це понад 20 млн осіб, на сьогодні вакциновано менш як 2 млн українців. Восени, коли буде нова хвиля, Ляшка можна буде просто поміняти на наступного. Або почекати, поки він збере на себе весь негатив, а потім списати в утиль і взяти нове обличчя, яке буде лише обличчям, а не реальним керівником, який забезпечить гідну охорону здоров’я українцям і оплату нашим лікарям. При цьому через усі помилки і провали влади кількість смертей досягла 52 424 осіб. І це один з найбільших показників у Європі. До речі, як там поживають обіцяні Зеленським і Степановим 20 млн вакцин Pfizer?

А ще, пам’ятаєте, як Зеленський торік пообіцяв, що в 2021 році лікарі отримуватимуть 25 000 гривень? Так ось, цього року він пообіцяв, що вже у 2022 році лікарі отримуватимуть 20 000 гривень. Навіть указ підписав. Підозрюю, що в 2022 році він пообіцяє зарплату лікарям в 15 000 гривень вже з 1 січня 2023 року. Обіцяти у нього виходить добре. З реалізацією обіцянок виходить погано.

Інфраструктура. На тлі стагнації економіки і падіння всіх показників, Кабмін вирішив затіяти масштабний розвиток інфраструктури, забувши при цьому оцінити реальні можливості профільних міністерств, не провівши аудит технічного стану стратегічних об'єктів, не перевіривши наявність фінансового забезпечення. Зеленський обіцяв країні 4 тис. км нових доріг за 2020 рік, а з’ясувалося, що побудували менш як 100 км нових доріг. Але це не завадило розпиляти десятки мільярдів гривень на ремонт доріг без тендерів і в обхід Prozorro. Влада обіцяла модернізувати шість аеропортів, і де хоча б один? А скільки обіцяно шкіл, дитячих садків та інших об'єктів соціального призначення? Величезна кількість. А скільки реально побудовано?

Наприклад, в межах проєкту «Велике будівництво» в Черкаській області обіцяв Зеленський побудувати п’ять нових дитячих садків. Кабмін узяв під козирок. Але садків немає. Тому що обіцяти виявилося простіше, ніж зробити. Ніхто заздалегідь не прорахував витратну частину і не розрахував наявність можливостей у держави. А їх немає. Як і обіцяних Зеленським дитячих садків. Більш того, міністри так хочуть показати, що є реальні досягнення, що самостійно їздять по країні з перевірками та інспекціями. Міністри виконують роль якихось інспекторів. Більше нікому? Чи піар понад усе? Ви все ще чекаєте від цієї влади стратегічного підходу до розвитку інфраструктури країни? Забудьте. Кожен наступний малюватиме красиві картинки і плани, а свої можливості оцінюватиме виключно в короткостроковій перспективі. Тому їх будуть часто міняти. Поміняти Криклія на Кубракова — геніальне рішення, яке ніяк не впливає на результат. А ось Чернишова поки не міняйте, він ще не всі свої особисті проєкти добудував.

Земельна реформа. Я з сумом і здивуванням прочитав інтерв'ю міністра Лещенка, який нагадав, що з 1 липня цього року дозволено оборот земель між громадянами України. Цікаво, а що він насправді зробив для того, щоб таке право було не тільки на папері? Може, разом із Зеленським дав малим фермерам можливість кредитуватися під низький відсоток? Ні? Тоді, може, запустив якусь програму для малого фермерства, щоб у наших фермерів була можливість придбати у держави землю не тільки де-юре, але і де-факто? Теж ні? Так під кого реально був цей законопроєкт? За прогнозом міністра, земля в країні буде дорожчати на 5−10% щороку, тому продавати землю він не радить. Але насправді не всі механізми ще відрегульовані для того, щоб продаж став реальністю. І всі експерти це знають. І при цьому треба пам’ятати, що більшість населення проти продажу сільськогосподарської землі. Але інформаційна кампанія з роз’яснення ситуації не ведеться. Вона владі не потрібна. Замість цього влада повторює слова, що вона відкрила ринок землі, як у інших країнах. Ну, нехай тоді Лещенко і Зеленський поїдуть в Польщу або Німеччину і зі своїм паспортом куплять там землю. Просто нехай куплять. Як інвестори або фермери. Вони будуть сильно здивовані, як далеко їх пошлють разом з їхнім бажанням. Тож поки це імітація реформи з туманними планами. А що стосується подорожчання — великий привіт всьому Кабміну. Дорожчатиме все: продукти, бензин і медикаменти. А почнеться це все з тарифів восени. І добре, якщо лише на 5−10%.

Інвестиції. Тут все сумно і абсолютно передбачувано. Капітальні інвестиції в Україну в 2020 році скоротилися на 38,2%, тоді як в 2018—2019 роках вони зросли відповідно на 16,4% і 15,5%. Прямі інвестиції зіграли в мінус. Вперше за 20 років. Не допомагають навіть інвестняні. Зарубіжні і внутрішні інвестори не хочуть ніяких інвестнянь, а хочуть чесних судів. Але реформувати суди Зеленський не поспішає. Навіть ліквідація ОАКС, в якому працює суддя Вовк, сьогодні зависла. Адже через цей суд Зеленський і його оточення протягують потрібні їм рішення. Так навіщо їм його ліквідувати?

Все це говорить про одне. Зеленський і підконтрольний йому Кабмін готові нескінченно обіцяти, але не готові рахувати вартість своїх обіцянок. А значить, не будуть їх виконувати. Бо не буде ресурсу для виконання. Але будуть продукувати нові обіцянки. Які теж не виконають. Влада не готова і не може виписати стратегію розвитку держави і не знає, куди і як вести Україну. Але найсумніше в цій історії, що ВР через пасивну, некомпетентну та імпотентну монобільшість, яка мовчки підкоряється Банковій, не може стати тією силою, яка виведе Україну з глухого кута. Значить, ситуацію повинні виправити вибори до ВР, якщо сили, що йдуть в парламент, матимуть реальний план дій і готові будуть протистояти шаленому популізму Зеленського і його прислуги. У владу пора повернути баланс. І інших цивілізованих варіантів виправити ситуацію я поки не бачу.

Джерело