Передплатити Підтримати

«Одного разу розрахувалися презервативами»

Розмова з водієм маршрутки

Як звично вибігала з дому на роботу. Перед самим носом від мене «втекла» маршрутка, але позаду — одразу така ж, ще й порожня. «Гонорово», — кажу я водію, бо ціла маршрутка — моя. Він посміхнувся, але одразу просив не наврочити. «Пасажирів улітку значно менше, немає студентів. Як тільки приїдуть, почнеться «дурдом».

Слово за словом, і водій Руслан розповідає про свій робочий день. Каже, єдине, чому тримаєть­ся за роботу, це графік. Ко­лись працював водієм фури, там значно легше, але вели­кий мінус — довго не бачиш сім’ю. Тому теперішній графік — два дні роботи і два вихід­ні, його цілком влаштовує. За­галом має солідний стаж, 12 років кермує Львовом, починав ще, коли проїзд коштував 1,50.

«Але такий дивний парадокс: чим більша вартість проїзду, тим менше отримує власник, — каже і бідкається, що ба­гато людей їздять „зайцем“. — Зайде у маршрутку, сяде і каже: „Платити не буду“. Ну і що ти йому зробиш? Поліцію викликатимеш?».

«Коли їздив на „студент­ському маршруті“ (який їде до гуртожитків), то студенти ви­рішили розважитись і замість купюр передали презерватив. Була така весела історія».

Часом водії маршруток вла­штовують перегони на вули­цях? Чому так? Запитую у водія. Як пояснив Руслан, у кожно­го водія є план. От вони і зму­шені «боротись за пасажирів». Сталось так через дублюван­ня маршрутів. Коли змінювали схему руху перед Євро-2012, обіцяли, що не буде такого. Але…

На запитання, що би він змі­нив у транспортній системі, без роздумів відповів: бракує валі­даторів, бо вважає, що водій має бути зосереджений на дорозі, а не на оплаті.

Наостанок чоловік при­гадав зворушливу історію. Пасажирка запізнювалась на останній нічний потяг і бла­гала водія підвезти на вокзал. Пасажирів у салоні було вже небагато, то він змінив зара­ди неї маршрут. Вона у боргу не залишилась. Через два тижні у Львові, відслідкувавши марш­рутку, знайшла водія і переда­ла йому велику шоколадку.

Думаю, якби не моя зу­пинка, водій розкрив би най­більшу таємницю сучасності: куди їздять зранку усі пенсіо­нери?