Головні висновки з президентського законопроєкту про олігархів
Законопроєкт має концептуальні та юридичні вади
По-перше, краще хоч якісь обмеження для олігархів, аніж їх повна відсутність. У цьому сенсі початок публічної дискусії про законодавчі рамки для олігархів — це важливий етап. Але ще краще сильний та жорсткий антиолігархічний закон, аніж слабка усічена версія, основою якої є політично-піарні прагнення. Краще зміцнити Антимонопольний комітет і реалізувати відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України, аніж вносити закони, які можна обходити або ігнорувати.
По-друге, головною метою документу є те, що він має стати частиною нової Зе-політики, яка передбачає збільшення політичного впливу Офісу президента та посилення президентських перспектив Зеленського, адже деолігархізація популярна не лише у народі, але й у Вашингтоні з Брюсселем.
Саме тому законопроєкт дією на 10 років передбачає подряпування олігархів, діалог з ними з позиції сили, містить прагнення до визнання олігархами легітимності щодо другого президентського терміну. Зеленський намагається обнулити невдачі попередніх двох років та робить піарний крок, який є запрошенням до переговорів, який не передбачає ліквідацію олігархату чи хоча б тотальну боротьбу з олігархатом. Це може бути хіба другий крок на додачу до законопроектів, процесуальних дій, кадрових рішень, що були останнім часом, і частково спрямовані проти олігархів. Такі собі «предварительные ласки».
По-третє, законопроєкт має концептуальні та юридичні вади, а тому має бути вдосконалений та посилений. Окрім незрозумілих «представників олігархів», прописані критерії для включення осіб до реєстру олігархів надто розмиті.
Олігархи можуть апелювати, що не підходять під критерій участі у політичному житті, бо вони здійснюють свій вплив не через перебування на офіційних посадах у партіях чи фінансуючи їх через підставних осіб, а тому тут доведеться шукати зв’язки хоч з одним з чиновників. Реальним власником їх ЗМІ також можуть бути підставні і не пов’язані з ними формально особи. Більшістю монопольних підприємств в Україні є державні компанії, а приватні компанії в судах відбивали слабкі потуги Антимонопольного комітету щодо монополізму. Що ж до статків, то весь ТОП-100 Forbes підпадає і має понад 2,27 млрд грн, хоча до калькуляції статків чомусь не включають вартість ЗМІ, які, як великі телеканали, є дуже цінні. При цьому навіть запобіжник про «бездоганну репутацію» можна обійти, переписуючи активи на непов’язану особу, що не підпала під ознаки. Тут може не набратись не лише 13 олігархів «чортової дюжини», але й на 12 «апостолів».
Попри заяви окремих політиків, що законопроект «пустий», він все ж містить певні негативні наслідки для олігархів. Так, мова йде про дискредитаційне клеймо олігарха, яке особливо неприємним буде для лідерів партій чи потенційних кандидатів на виборах, як Медведчук та Порошенко. Також документ передбачає е-декларування для олігархів, що несе в собі політичні та навіть кримінальні ризики. Інструмент «декларацій про зустрічі» навряд може бути ефективним особливо через встановлення за їх неподачу лише політичної чи дисциплінарної відповідальності, але привід для політичного антипіару чи обмежень щодо спілкування з військовими, прокурорами і т.д. Журналісти-розслідувачі зможуть «лапати» чиновників та олігархів за такі зустрічі. Навіть цього достатньо, щоб документ валили інформаційно, у парламенті, у КСУ в разі прийняття.
У той же час обмеження щодо фінансування політичних партій, великої приватизації олігархи все ж зможуть обійти. Нема також у законопроекті очікуваних норм щодо реального обмеження впливу олігархів на ЗМІ, монопольні підприємства, обмежень щодо можливості бути депутатом чи президентом. Олігархи спробують використати слабкості законопроекту, щоб не потрапити до переліку олігархів. Ризик потрапляння ж в цей реєстр поки навряд чи стане для них приводом переписувати бізнеси, ЗМІ або партії на інших осіб.
До чого будуть чіплятись претенденти? Проти критерію участі у політичному житті гратимуть в Ахметова, Пінчука та Фірташа, до прикладу. Проти критерію по монополіям можуть грати Порошенко з Медведчуком, хоча тут багато зловиться на частках в монопольних обленерго та облгазах. Та, оскільки, політичне рішення про визнання олігархом прийматиме РНБО, то певно відсутність чітких методологій та розмиті формулювання зроблені не просто так. Та й реально деякі політичні речі виміряти та описати надмірно складно.
