Така у нас робота - небайдуже дивитися на світ!
День Журналіста як маленький День народження: усі вітають-бажають… Гарний день!
Я також вітаю колег з професійним святом і бажаю насамперед отримувати задоволення від своєї щоденної, часом цілком рутинної і не завжди романтичної роботи. При цьому журналістика дає величезні можливості для самореалізації, для розкриття творчого потенціалу (якщо він, звісно, є)!
Відмінність нашої професії від багатьох інших ще й у тому, що журналістом не можна бути лише у робочий час, скажімо, з 9 до 18.00, а потім «хоч трава не рости»… Журналіст «працює» цілодобово: якщо у цю хвилю не пише чи не знімає сюжет, значить у пошуку тем, у пошуку цікавих людей, про яких можна розповісти…
Журналісту завжди все має бути цікаво. Завжди кажу молодим колегам: «Якщо вам нічого не цікаво, якщо вам не цікаві люди, то вже шукайте себе в іншій професії, бо ви в душі не журналіст». Власне, можливість знайомитися, спілкуватися, а згодом і дружити з цікавими людьми — ще одна прерогатива журналістів.
Звичайно, є і недоліки професії: крім друзів, наживаєш чимало ворогів. Не всім подобається гірка правда про себе, зрештою, ніхто не любить критику. Але така вже у нас робота — критично і небайдуже дивитися на світ. При цьому пам’ятати про відповідальність.
Бо свобода слова — це насамперед відповідальність за кожне своє слово, яке може як допомогти, врятувати когось, так і нашкодити та знищити! Нагадаю, що слово — це зброя. Особливо це гостро відчувається зараз, у період війни. І тут вкрай важливо не допустити, щоб цією зброєю, образно кажучи, не вистрілити собі у ногу, щоб її не використали на шкоду Україні.
Адже, мабуть, головна місія журналіста — працювати на благо власної країни, на розвиток і становлення держави! Всі ми хочемо жити у мирній, демократичній і перспективній країні. І у розбудові такої країни роль журналіста, як будівничого, є однією з провідних. Бо від нас значною мірою і залежить, що ми збудуємо: якщо, як нам і належить, будемо «сторожовими псами демократії», збудуємо цивілізовану демократичну державу, а якщо будемо «ручними песиками», то неминуче опинимося в автократії. Пам’ятаймо про це завжди!
І ще раз зі святом, колеги!
