Система відкритих списків не зменшить кількість "грошових мішків" у парламенті
Заможні кандидати куплять голоси. Активісти обмежаться скромними ресурсами
Наступні вибори до парламенту будуть особливими, але чи стануть вони від цього справді кращими за звичні?
Найближчі вибори до Верховної Ради пройдуть за абсолютно новими правилами. У розмовах про наступну виборчу кампанію цей нюанс не часто враховують навіть ті, хто збирається брати в ній участь. А даремно.
Нас чекають вибори за так званою системою відкритих списків. За це нововведення тривала справжня виснажлива політична боротьба. Основна суть цих змін полягала в тому, щоб не партійні боси, а виборці визначали, який саме кандидат зі списку партії має потрапити до Верховної Ради. Це нібито створить умови для потрапляння в парламент депутатів справді від народу. Новий закон так само мав би зменшити кількість «грошових мішків» у Раді.
Таким був задум. Але як буде насправді в нас?
Опускаю багато різних нюансів. Зосереджуся лише на тому, що відтепер виборчим округом є область і кожен висунутий кандидат повинен агітувати за себе і контролювати підрахунок голосів, відданих за нього, не в межах значно меншого мажоритарного округу (як дотепер), а на просторах всієї області. Подекуди розмір виборчого округу виросте в десять разів.
Скажіть, будь ласка, у кого буде більше можливостей охопити всю область агітаційною кампанією, «пропрацювати» виборчі комісії і проконтролювати процес підрахунку голосів? В «грошового мішка» чи в активіста з його скромними ресурсами? А хіба нова виборча система сама по собі обмежує для заможних кандидатів можливість купувати голоси за гречку чи фальсифікувати результат виборів?!
Висновок. Нова виборча система — це новий цікавий досвід для України. Задум нібито правильний, але це лише якщо аналізувати його в ідеальних обставинах, відірваних від наших реалій. Це точно так само, як і закон про державне фінансування партій, який вже діє роками. Відповідно до нього, партії мали б стати незалежними від великого капіталу. Стали?! Отож. А щороку на фінансування партій, які продовжують перебувати під впливом олігархів, з державного бюджету витрачаються сотні мільйонів гривень. Тож маю великі сумніви, що нова виборча система зменшить кількість «грошових мішків» у Верховній Раді. І так само маю скепсис, що в парламенті побільшає справді народних висуванців.
Насправді ключ проблеми не у зміні формальних правил, а в сутності системи управління державою. Проблема регулярного порушення законів не вирішується ухваленням нових законів. Навіть найідеальніші закони будуть неефективними, доки буде можливість безкарно їх порушувати. І як би не прагнули все передбачити, прописати і автоматизувати, ми все одно повертаємося до понять політичної волі еліт та політичної культури всього суспільства.
